Діагностика та лікування раку щитоподібної залози (РЩЗ) за версією Американського онкологічного товариства (ACS 2021)

Як діагностують рак щитоподібної залози?

Консультація фахівця

На первинній консультації з медичним онкологом лікар збере детальний анамнез, уточнить скарги і ознайомиться з вашою медичною історією. Якщо хтось із ваших членів сім’ї хворів на рак щитоподібної залози (медулярна форма) або феохромоцитому, вам необхідно повідомити про це лікаря, оскільки ви можете бути схильні до високого ризику захворювання.

УЗД (ультразвукова діагностика))

Ультразвук допомагає лікарям досліджувати патологічні вузли, щоб уточнити їхню щільність і розміри. За допомогою УЗД можна визначити, чи є утворення твердим або заповненим рідиною.

Під контролем ультразвукової діагностики лікарі можуть проводити взяття тканин для подальшого дослідження під мікроскопом. Це особливо допомагає у випадках, коли патологічне новоутворення має невеликі розміри.

Радіоізотопне сканування з йодом (I-131)

У деяких випадках фахівці можуть досліджувати щитоподібну залозу з використанням радіоактивного йоду. Пацієнту пропонують прийняти препарат у вигляді таблетки або вводять препарат безпосередньо у вену.

Введений йод природним шляхом накопичується клітинами щитоподібної залози. Так звані «гарячі» вузли щитоподібної залози, які накопичують більше йоду порівняно з нормальними клітинами, не є злоякісними пухлинами. Ракові клітини поглинають менше йоду і під час сканування мають вигляд «холодних» вузлів.

Метод радіоізотопного сканування не є специфічним для діагностики раку і необхідний для диференціальної діагностики онкологічного процесу з іншими хворобами щитоподібної залози.

Рентгенографія грудної клітки

Лікар може призначити рентгенографію грудної клітки, щоб подивитися, чи не поширилася пухлина на легені. Це проводиться у випадках, якщо пацієнту було виставлено діагноз фолікулярний рак ЩЗ, який частіше дає метастази в кістки і легені.

Комп’ютерна томографія (КТ)

Комп’ютерна томографія – додаткова методика діагностики, яка менш приваблива порівняно з МРТ. Однак її можуть призначити для того, щоб оцінити розміри, локалізацію і поширення первинної пухлини, а також, щоб відстежити можливі осередки метастазування в легенях.

Магнітно-резонансна томографія (МРТ)

МРТ дає якісні та деталізовані знімки всіх частин тіла пошарово. Це дає лікарям інформацію про ступінь поширення пухлини за межі первинної локалізації. МРТ часто призначають, якщо потрібно оцінити поширення пухлини в головний або спинний мозок.

Позитронно-емісійна томографія (ПЕТ)

ПЕТ-сканування може бути корисним, якщо пухлина щитоподібної залози не поглинає радіоактивний йод під час дослідження. У цій ситуації ПЕТ-сканування може визначити, чи поширився рак на віддалені органи.

Біопсія та цитогенетичне дослідження

У разі підозри на рак щитоподібної залози «золотим стандартом» діагностики є біопсія. Під час біопсії лікар спеціальною тонкою голкою бере деяку кількість клітин із патологічного вузла щитоподібної залози.

Для того, щоб тест був більш інформативним, аспірацію клітин роблять у кількох місцях ймовірної пухлини. Після чого матеріал досліджують у спеціальній лабораторії. Іноді результати тесту бувають неінформативними, і якщо лікар підозрює рак ЩЗ, біопсія може бути проведена повторно, або пацієнту рекомендують провести видалення вузла з подальшою гістологічною діагностикою.

Фахівці можуть призначити додаткові дослідження зразків, взятих під час біопсії. Тканину досліджують на наявність генетичних мутацій у генах BRAF або RET/PTC. Пошук мутацій робить рак щитоподібної залози набагато ймовірнішим. Наявність мутацій у генах дає інформацію лікарям про те, які цільові (таргетні) препарати будуть для пацієнта найбільш ефективними.

Лабораторні аналізи крові

У разі раку щитоподібної залози можуть бути призначені такі лабораторні аналізи крові:

• тиреотропний гормон (ТТГ),
• Т3 и Т4 (гормони щитовидної залози),
• тиреоглобулін,
• кальцитонін,
• карциноембріональний антиген (S-CEA).

Результати лабораторних аналізів крові доповнюють клінічну картину і допомагають лікарям скласти індивідуальну програму лікування відповідно до поточного стану пацієнта і стадії захворювання.

Як методи лікування раку щитоподібної залози за кордоном?

Хірургічне лікування

Видалення пухлини щитоподібної залози є основним методом лікування всіх видів раку, за винятком деяких анапластичних форм. Лікар може запропонувати одну з таких операцій:

• Лобектомія (видалення однієї частки щитоподібної залози). Якщо пухлина не поширилася за межі однієї частки – лобектомія є кращим варіантом, оскільки деякі пацієнти можуть не приймати гормони щитоподібної залози на постійній основі після операції..
• Тиреоїдектомія. Під час цієї операції видаляється вся щитоподібна залоза. Це найпоширеніший варіант оперативного лікування.
• Видалення лімфатичних вузлів. Якщо пухлина поширилася за межі щитоподібної залози на лімфатичну систему, лікар проводить тотальне видалення щитоподібної залози разом із деякими лімфатичними вузлами шиї. Це необхідно для того, щоб рак не повернувся знову, тобто, щоб не виник рецидив.

Радіойодтерапія

У нормі йод поглинається і переробляється клітинами щитоподібної залози. Використовуючи йод, клітини виробляють гормони, які допомагають організму нормально функціонувати протягом доби.

Під час радіойодтерапії в організм пацієнта вводять радіоактивний йод, який накопичується в клітинах щитоподібної залози. Пухлинні клітини руйнуються без значної шкоди для навколишніх тканин. Радіоактивний йод вводиться внутрішньовенно або у вигляді капсули, яку пацієнт ковтає.

Радіойодтерапія допомагає уникнути рецидиву раку в майбутньому, оскільки радіація знищує залишкові пухлинні клітини, які не були видалені під час операції. Цю методику ефективно застосовують у випадках, якщо рак поширився за межі первинного вогнища на лімфатичні вузли і тканини.

Зовнішня променева терапія

Медулярна та анапластична форми раку щитоподібної залози не поглинають йод. У цій ситуації радійодтерапія буде безсилою, а тому протипоказана пацієнтам. За цих форм пухлини ЩЗ, а також у разі метастазування на віддалені органи, пацієнтам пропонують пройти променеву терапію.

Зовнішня променева терапія використовує високоенергетичні промені (або частинки) для руйнування ракових клітин або уповільнення їхнього росту. Ретельно сфокусований промінь випромінювання доставляється з апарату, який знаходиться поза тілом пацієнта.

Зовнішня променева терапія зазвичай проводиться 5 днів на тиждень протягом кількох тижнів.

Хіміотерапія

Хіміотерапію використовують рідко при терапії раку щитоподібної залози. Вона показана у випадках анапластичної форми РЩЗ у комбінації з променевою терапією, а також при метастатичних пухлинах, які не піддаються стандартним протоколам терапії.

У лікуванні раку щитоподібної залози застосовуються такі препарати:

• дакарбазин,
• вінкристин,
• циклофосфамід,
• доксорубіцин,
• стрептозоцин,
• фторурацил,
• паклітаксел,
• доцетаксел,
• карбоплатин.

Таргетна терапія

Сучасна терапія раку використовує нові препарати, які впливають безпосередньо на життєвий цикл і ріст пухлинних клітин. Ці препарати відомі як таргетні, оскільки мають конкретну ціль, на яку впливають.

У лікуванні раку щитоподібної залози застосовуються такі групи препаратів:

• Інгібітори мультикінази – ленватініб (Lenvatinib) і сорафеніб (Nexavar).
• Інгібітори RET-протеїну – Selpercatinib (Retevmo)
• Інгібітори гена NTRK – ларотректиніб (Vitrakvi) та ентректиніб (Rozlytrek)

Таргетні препарати призначаються пацієнтам у випадках, якщо оперативне втручання і радіойодтерапія не були ефективні або не принесуть значної користі в майбутньому. Така ситуація може спостерігатися в разі анапластичного та метастатичного раку.