Гепатоцелюлярна карцинома (рак печінки): прогнози при виборі сучасного лікування

Гепатоцелюлярна карцинома (ГЦК) є найпоширенішою формою первинного раку печінки. Ця форма раку найчастіше трапляється у людей із хронічними захворюваннями печінки, такими як цироз печінки, зумовлений вірусним гепатитом B або вірусним гепатитом C, або стеатогепатит – це основні фактори ризику розвитку гепатоцелюлярної карциноми.

Для встановлення діагнозу гепатоцелюлярної карциноми зазвичай проводять

• біохімічні тести (аналізи крові), зокрема, визначення рівня сироваткового альфа-фетопротеїну, а також тести для оцінки функції печінки;
• візуальну діагностику (УЗД, КТ і МРТ);
• біопсію печінки – взяття зразка тканини печінки для дослідження наявності злоякісних клітин.

Лікування гепатоцелюлярної карциноми

Сьогодні існує чимало варіантів боротьби з раком печінки, і природно, що більшість із них будуть доступні в разі звернення до відомої зарубіжної клініки, такої як «Медиполь» (Туреччина), медичний центр Анадолу чи медичний центр ім. Сурасакі (Ізраїль).

• Таргетна терапія. Таргетні препарати впливають на певні вразливі сторони злоякісних клітин і допомагають уповільнити прогресування захворювання навіть у людей із занедбаним раком печінки.
• Імунотерапія. Імунотерапевтичні препарати (моноклональні антитіла) використовують резерви імунітету людини, щоб він міг ефективніше атакувати ракові клітини (за аналогією з мікробами або вірусами). Імунотерапія може бути варіантом лікування поширеного раку печінки.
• Хірургія. Проводиться операція з видалення пухлини і частини здорової тканини, яка її оточує. Хірургічне втручання може бути підходящим варіантом для людей з ранньою стадією раку печінки, у яких збережена нормальна функція печінки.
• Трансплантація печінки. Операція із заміни печінки донорською печінкою може бути альтернативою у здорових в іншому людей, у яких рак не метастазував – не поширився за межі печінки.
• Мікрохвильова абляція, кріоабляція та радіочастотна абляція – знищення злоякісних клітин за допомогою екстремального тепла або холоду. Такі процедури, які також відомі як кріодеструкція або радіочастотна деструкція, зазвичай рекомендують у разі неможливості проведення операції.
• Променева терапія (радіотерапія) також рекомендується здебільшого, коли операція не можлива. Спеціалізований тип променевої терапії, стереотаксична променева терапія тіла (SBRT), дозволяє одночасно сфокусувати численні промені в одній визначеній точці організму.
• Локальна радіо- і хіміотерапія (радіо- і хіміоемболізація) – доставка хіміотерапевтичних препаратів або радіації (наприклад, бета-частинок) безпосередньо в пухлину. Використовуючи катетер, який проводить радіаційні або хіміотерапевтичні агенти через кровоносні судини в печінку, можна прицільно доставляти ліки в пухлину. Радіоемболізація також відома як SIRT (селективна внутрішня радіотерапія).
• Клінічні дослідження. Зарахування до програми клінічних досліджень дає шанс спробувати нові методи лікування раку печінки, хоча, звісно, не підкріплюється гарантіями.

Будь-який спосіб лікування гепатоцелюлярної карциноми, як і будь-який з показаних при цьому діагнозі препаратів, підбирається індивідуально. Схема терапії раку печінки може переглядатися, залежно від отриманих результатів.

Прогноз при встановленні діагнозу гепатоцелюлярної карциноми

Що стосується результатів лікування, то прогноз в разі гепатоцелюлярної карциноми варіюється залежно від стадії та методів лікування.

Загалом, рак печінки є п’ятим за поширеністю онкозахворюванням і третьою за значущістю причиною смерті від раку в усьому світі. Водночас є й приємніша тенденція: за останні кілька десятиліть значно змінилася можливість виявлення цієї пухлини – завдяки підвищенню рівня медичного обслуговування та рутинним скринінговим скринінговим дослідженням гепатоцелюлярну карциному почали діагностувати на ранніх стадіях, коли ще не проявилися ознаки тяжкого (декомпенсованого) захворювання печінки. Звісно, рання діагностика та вчасно розпочате лікування залишає людині більше шансів.

Проте загальний прогноз виживання є поганим порівняно з іншими поширеними формами раку. 5-річна відносна виживаність становить 18,4%. В Україні цей показник не перевищує 15%. У РФ показники летальності протягом року з моменту встановлення діагнозу ГЦК становлять понад 67%.

Однак якщо розглядати цей показник за стадіями, то відносна 5-річна виживаність становить

• 32,6% у пацієнтів із локалізованою пухлиною;
• 10,8% із захворюванням, що поширилося за межі печінки, зокрема й на лімфовузли;
• 2,4% з метастатичною гепатоцелюлярною карциномою.

Крім того, прогноз багато в чому залежить від ступеня цирозу печінки: чим вища стадія, тим гірший прогноз, зокрема через більш обмежені терапевтичні можливості. Згідно із західною статистикою, у разі гепатоцелюлярної карциноми, ускладненої цирозом, від печінкової недостатності помирає стільки ж пацієнтів, скільки від пухлини, що прогресувала.

Продовжує оцінюватися в дослідженнях вплив на прогноз гепатоцелюлярної карциноми коморбідних станів – цукрового діабету, ожиріння та інших метаболічних розладів.

Джерела:

1. Hepatocellular Carcinoma (HCC)
2. Transarterial radioembolization for hepatocellular carcinoma: An update and perspectives
3. Бредер В. В., Лактионов К. П. Гепатоцеллюлярный рак промежуточной стадии. BCLC B – официальные рекомендации, как стратегия базисного лечения и точка отсчета в оценке эффективности новых подходов. Злокачественные опухоли. – 2016. – № 4, спецвыпуск 1. С. – 29–35. [Гепатоцелюлярний рак проміжної стадії. BCLC B – офіційні рекомендації як стратегія базисного лікування і точка відліку в оцінці ефективності нових підходів. Злоякісні пухлини.]
4. Фактори прогнозу гепатоцелюлярної карциноми. Міжнародний журнал прикладних і фундаментальних досліджень

Опубліковано: 29.01.2020

Оновлено: 18.07.2023

Медичний експерт:

Олександр Возняк

Медичний автор, Медичний експерт:

Катерина Малярчук