Капсула з губкою прогнозує ймовірність розвитку раку стравоходу

Вчені з Великої Британії представили систему для оцінки ризику розвитку раку стравоходу у пацієнтів із синдромом Барретта. Вона базується на аналізі двох біомаркерів (атипії клітин та експресії p53) у зразках, отриманих за допомогою прикріпленої до нитки губки в капсулі для ковтання, а також клінічних факторів ризику. Систему перевірили на вибірці з 910 пацієнтів; дисплазію будь-якого ступеня тяжкості або рак вдалося виявити з чутливістю понад 87%, а також визначити групу низького ризику, де ризик не перевищує 3%. У групі низького ризику можна не проводити регулярне ендоскопічне обстеження, а обмежитися менш інвазивним аналізом біомаркерів.

Рак стравоходу погано піддається лікуванню; п’ятирічна виживаність з цим діагнозом становить всього 15-20%. Важливу роль у ранній ідентифікації раку стравоходу відіграє моніторинг пацієнтів із стравоходом Барретта (синдромом Барретта) — асоційованим із рефлюкс-хворобою передракового стану, при якому в стравоході присутній епітелій кишкового типу. В даний час стандартом моніторингу залишаються регулярні ендоскопії з метою виявлення дисплазії і ранніх стадій раку. Однак це дорога і неприємна для пацієнта процедура, а точність діагностики в значній мірі залежить від майстерності медперсоналу — в останні роки публікується все більше даних про велику кількість онкодіагнозів, поставлених через 3–36 місяців після ендоскопії. Вчені з Великобританії запропонували новий підхід до оцінки ризику виникнення раку стравоходу — з кращою прогностичною здатністю, дешевшим і менш неприємним, ніж регулярні ендоскопії.

Метод використовує систему «губки в капсулі», розроблену в Великобританії більше 20 років тому. Губка для взяття зразка прикріплена до нитки і поміщена в невелику капсулу, таку ж, як для медичних препаратів. Пацієнт проковтує капсулу, яка розчиняється в шлунку, випускаючи губку. Після цього губку витягують за нитку, в процесі збираючи зразки клітин з поверхні стравоходу. Процедура займає менше 10 хвилин, не вимагає седації і може бути проведена одним фахівцем.

У новій роботі автори аналізували отримані зразки за двома біомаркерами раку стравоходу — присутність атипових клітин і підвищена експресія транскрипційного фактора p53. Пацієнти з негативним результатом за обома біомаркерами класифікувалися на основі клінічних факторів ризику (розміри стравоходу Баррета і вік) в групи низького і середнього ризику. Пацієнтів з позитивним результатом хоча б за одним біомаркером відносили до групи високого ризику першого ступеня (атипія залозистих клітин і підвищена експресія p53) або другого ступеня (будь-яка інша комбінація результатів).

У статті опубліковані дані, отримані від 910 пацієнтів з двох клінічних досліджень — DELTA (505 пацієнтів) і пілотного дослідження NHSE (405 пацієнтів). Серед них 138 були віднесені до групи високого ризику, 283 до групи середнього ризику і 489 до групи низького ризику.

Оскільки клінічні рекомендації передбачають направлення на ендоскопію при ризику розвитку раку в 3%, однією з основних цілей дослідження було формування групи низького ризику з імовірністю виникнення раку менше 3%. При оцінці ризиків тільки за клінічними даними 95%-вий довірчий інтервал для групи низького ризику склав 1,2–3,8% (12 випадків розвитку раку на 560 пацієнтів). Після переведення пацієнтів з позитивним результатом за біомаркерами в групу високого ризику довірчий інтервал знизився до 0,1–1,6%. У цій групі лише у двох пацієнтів з 489 ендоскопія виявила дисплазію, що вимагає спостереження.

Автори особливо відзначають випадок, в якому тест губкою виявив рак у пацієнта з дуже малою площею сегмента Барретта.

В цілому чутливість тесту (комбінації біомаркерів і клінічних факторів) при порівнянні груп високого і середнього ризику з групою низького ризику склала 94,4% для важкої дисплазії або раку і 87,2% для дисплазії будь-якої тяжкості або раку.

Щоб додатково оптимізувати скринінг, автори розробили систему на основі штучного інтелекту, яка ідентифікує підвищену експресію p53 у забарвлених зразках. Система досягла 100%-вої чутливості в ідентифікації позитивних зразків. Більше двох третин зразків були кваліфіковані ШІ як негативні. Цей алгоритм може значно скоротити час аналізу при впровадженні системи в клінічну практику.

Таким чином, комбінування аналізу біомаркерів у зразках, отриманих за допомогою капсульної губки, і класичних методів оцінки ризику виникнення раку стравоходу підвищують інформативність тесту. Автори пропонують наступний підхід до скринінгу: після первинного обстеження пацієнти в групі низького ризику проходять регулярне тестування на біомаркери; пацієнти в групі середнього ризику чергують тестування на біомаркери та ендоскопію; пацієнти в групі високого ризику отримують направлення на негайну ендоскопію.