Нові можливості лікування цукрового діабету II типу

Цукровий діабет II типу — це захворювання з не до кінця з’ясованою природою, при якому клітини всіх тканин і органів, у яких присутні рецептори до інсуліну, перестають реагувати на інсулін, у результаті чого рівень глюкози в крові постійно залишається вищим за норму. Цей стан є патологічним, і він спричиняє порушення в периферичних тканинах і судинах. Частими наслідками є:

• нефропатія — це порушення фільтрації в нирках через ураження ниркових судин, результатом якої є ниркова недостатність;
• ретинопатія — порушення кровообігу в судинах сітківки, що призводить до зниження або повної втрати зору;
• ішемія кінцівок — порушення нормальної функції судин призводить до нестачі кисню в кінцівках, а відтак до похолодання кінцівок, зниження чутливості, а в тяжчих випадках — до появи виразок та навіть ампутацій пальців або кінцівок.

Крім цього, пацієнти з цукровим діабетом регулярно наражаються на ризик гіпоглікемії або гіперглікемії – станів, коли рівень глюкози в крові пацієнта стає критично високим або низьким, що становить небезпеку для його життя.

Факторами ризику розвитку цукрового діабету є: генетична схильність, надмірна маса тіла, зниження рухової активності. Незважаючи на те, що зміна способу життя значною мірою знижує ризик розвитку захворювання, контроль за факторами ризику не дозволяє повністю уникнути цукрового діабету або достовірно передбачити, в якій групі пацієнтів він виникне і якою буде тяжкість захворювання.

Стандартними методами лікування цукрового діабету є дієта, препарати, що знижують рівень цукру в крові та ін’єкції інсуліну. Усі ці заходи призводять до часткового результату, але не до повного одужання або до можливості уникнути обмежень у житті.

Останніми роками все частіше застосовується терапія стовбуровими клітинами.

Стовбурові клітини дозволяють досягти клітинної регенерації природним способом. У разі впливу стовбурових клітин на організм, клітини, здатні сприймати інсулін, стають такими самими, як аналогічні клітини в пацієнтів молодшого віку, і, відповідно, виконують свої функції як молодші клітини.
Ефективність застосування клітинної терапії залежить від ступеня захворювання пацієнта та від типу стовбурових клітин.

Стовбурові клітини поділяються на кілька типів.

• Мезенхімальні клітини з власної крові — ці стовбурові клітини виділяються в основному з венозної крові (у літніх пацієнтів для цього іноді потрібно виконувати пункцію кісткового мозку). Застосовується у пацієнтів, які не хочуть використовувати донорські стовбурові клітини. Цей метод є абсолютно безпечним, оскільки в лікуванні використовують ті клітини, які вже є в організмі пацієнта. У разі застосування цього методу не буває таких небажаних явищ, як відторгнення трансплантата. Такі стовбурові клітини не пов’язані з підвищенням ризику виникнення онкологічних захворювань.
• Мезенхімальні стовбурові клітини з жирової тканини також виділяються з власної тканини пацієнта і частіше використовуються для проведення естетичних косметологічних процедур. Дозволяють отримати більше стовбурових клітин, ніж із клітин крові, але для цього потрібно взяти більшу кількість матеріалу.
• Мультипотентні стовбурові клітини, які є похідними нервового гребеня — це людські стовбурові клітини на ранніх стадіях диференціації. Ці стовбурові клітини виділяються з організму донора і зберігаються в замороженому вигляді до того моменту, поки їх не візьмуть для лікування того чи іншого пацієнта. Таким чином, під час вибору мультипотентних стовбурових клітин нервового гребеня немає необхідності проходити через процедуру виділення стовбурових клітин з організму пацієнта, що є важливим фактором для літніх та ослаблених пацієнтів, а також пацієнтів із тяжкими судинними ураженнями, які не дають їм можливості витримувати тривалу процедуру на афарезному апараті. Такі стовбурові клітини призначені для пацієнтів, які потребують ін’єкцій інсуліну, у цьому разі власні стовбурові клітини пацієнта не мають великих шансів істотно покращити стан пацієнта.
• Мезенхімальні стовбурові клітини (МСК пуповини) — можуть використовуватися власні клітини пацієнта в разі, якщо під час народження пацієнта була збережена його пуповинна кров. В інших випадках також використовуються клітини з клітинної культури. Ці клітини є найефективнішим індуктором клітинної регенерації і, як наслідок, найефективнішим видом лікування цукрового діабету другого типу. Вони призначаються в найтяжчих випадках захворювання. Однак, цей вид лікування найчастіше гірше переноситься (підвищення температури, озноб, нудота, м’язовий біль, слабкість і втома), а також найчастіше спричиняє реакції відторгнення трансплантата. Найчастіше перші процедури пересадки стовбурових клітин відбуваються в умовах стаціонару.

Як беруть стовбурові клітини?

Клітинна терапія складається з наступних етапів: у пацієнта беруть венозну кров (у рідкісних випадках кістковий мозок). Потім у спеціальній лабораторії з крові виділяють стовбурові клітини пацієнта і культивують (вирощують) їх до необхідної кількості. Далі, ці стовбурові клітини вводять пацієнту назад в організм, або концентровано в необхідну ділянку або орган (за допомогою введення в артерію, що постачає кров до відповідного органа) або, як у випадку з цукровим діабетом, у загальний кровообіг. У разі, якщо стовбурові клітини вводять у систему кровопостачання пацієнта, найімовірніше, перед введенням в організм пацієнта знадобиться вплив на стовбурові клітини гемопоетичних чинників — препаратів, які змусять стовбурові клітини ділитися і тим самим збільшать кількість стовбурових клітин.
У разі взяття стовбурових клітин з жирової тканини матеріал для виділення стовбурових клітин проводиться за допомогою спеціальної голки під місцевою анестезією.

Які обстеження потрібні пацієнту перед трансплантацією?

Від пацієнта вимагається проходження стандартних обстежень:
— загальний аналіз крові;
— загальний аналіз сечі ;
— коагулограма;
— загальний аналіз на вміст цукру в крові, показники глікозильованого гемоглобіну;
— біохімічний аналіз крові;
— імунограма;
— загальний огляд лікаря перед проведенням процедури.

За необхідності та за наявності ускладнень пацієнту можуть бути призначені додаткові аналізи.

Чи існують протипоказання до проведення трансплантації стовбурових клітин?

процедура не проводиться:
пацієнтам з онкологічними захворюваннями з ремісією менше ніж 3 роки (виняток – трансплантації аутологічних стовбурових клітин при гемобластозах);
— пацієнтам із декомпенсованим цукровим діабетом до призначення належної дози інсуліну та проходження курсу інсулінотерапії з регулярним прийомом необхідної кількості гормону до стабілізації стану;
— під час гострого інфаркту міокарда та інсульту;
— під час гострих респіраторних захворювань.

Чи існують вікові обмеження щодо трансплантації стовбурових клітин?

Ні, але вік пацієнта впливає на вибір типу стовбурових клітин. Дітям і молодим пацієнтам найімовірніше будуть призначені власні стовбурові клітини, літнім пацієнтам — культуральні, у разі, якщо вони не мають власних стовбурових клітин, збережених у Кріобанку. Наскільки безпечна процедура?

Процедура може спричиняти погіршення стану пацієнта та реакції відторгнення, але тяжких наслідків для здоров’я зареєстровано не було.

Наскільки ефективною є пересадка стовбурових клітин?

Деяким пацієнтам вдається повністю позбутися ін’єкцій інсуліну, більшій частині пацієнтів вдається зменшити дозування і усунути судинні побічні ефекти.

Скільки процедур потрібно для проходження курсу лікування?

Це залежить від обраного типу клітин, стану пацієнта і від реакції пацієнта на лікування. У середньому потрібно від 2 до 5 процедур, але яка кількість знадобиться конкретному пацієнту, може сказати тільки лікар після обстежень. Інтервал між ін’єкціями становить 2,5-3 тижні.