Це порушення обміну речовин, при якому цукор (глюкоза) з їжі не засвоюється клітинами організму. При цій хворобі рівень цукру в крові значно підвищується і це викликає пошкодження внутрішніх органів.

Причиною хвороби є розвиток резистентності до інсуліну. Інсулін-це активна речовина. Воно стимулює захоплення глюкози з крові в клітини.

Викликати резистентність можуть такі фактори ризику:

• Ожиріння;
• Випадки цукрового діабету в сім’ї;
• Високий кров’яний тиск і високий рівень ліпідів у крові (холестерину);
• Нездоровий спосіб життя: куріння, малорухливий спосіб життя, дієта з низьким вмістом клітковини або високим вмістом жиру;
• Вагітність;
• Ліки, що покращують метаболізм цукру (кортизон);
• Інші гормональні порушення (синдром полікістозних яєчників).

Інсулін – життєво важливий гормон, що виробляється підшлунковою залозою. Коли клітини стають менш чутливими до інсуліну (резистентними), організм потребує все більше інсуліну. Резистентність до інсуліну може передаватися у спадок. Але хвороба розвивається тільки при додаванні малорухливого способу життя та невідповідного харчування.

Перший – причиною є недостатність продукції інсуліну в організмі. Вона розвивається в більшості випадків через ураження підшлункової залози. Саме вона виробляє інсулін.

Другий – викликається неправильним способом життя. Через вживання шкідливої їжі і нестачі фізичного навантаження клітини організму більше не сприймають інсулін.

Нездужання і виснаження – перші ознаки відсутності харчової енергії (глюкози/цукру) в клітинах організму через інсулінорезистентності.

Інші симптоми:

• спрага;
• часте сечовипускання;
• затримка росту, нічне нетримання сечі, втрата ваги (у дітей);
• стомлюваність, слабкість, запаморочення;
• погіршення зору;
• суха шкіра і свербіж;
• чергування втрати апетиту і нападів голоду;
• порушення потенції;
• м’язові судоми;
• нервові розлади;
• повільне загоєння ран;
• нудота, біль у животі;
• інфекції сечовипускального каналу;
• порушення менструального циклу у жінок;
• психічні зміни (агресивна поведінка).

Для діагностики використовують лабораторні методи:

• аналіз на глікований гемоглобін-HbA1c;
• випадковий аналіз цукру крові;
• аналіз цукру в крові натще;
• пероральний тест на толерантність до глюкози;
• скринінг.

Пацієнти, що лікуються в клініці за кордоном мають такі можливості:

• Комбіновані схеми антидіабетичних препаратів за міжнародними протоколами.
• Операція на травному тракті з метою зниження ваги.
• Дієтотерапія та рекомендації щодо зміни стилю життя.