Хвороба Паркінсона-симптоми, причини, діагностика та лікування в кращих клініках

Що таке хвороба Паркінсона простими словами?

Хвороба Паркінсона-це захворювання нервової системи, яке впливає на рухову активність. Це відбувається, коли робота клітин мозку і нейронних зв’язків, які відповідають за контроль руху, порушують свою роботу, що призводить до таких симптомів, як тремор, скутість і труднощі з балансом і координацією. Вона також може викликати симптоми, не пов’язані з рухом, такі як депресія, тривога і проблеми з пам’яттю.

Що не можна робити при хворобі Паркінсона?

Деякі речі можуть погіршити стан. До таких речей відносяться:

• Ліки проти хвороби Паркінсона не можна припиняти різко і ні в якому разі не можна приймати таке рішення без консультації з лікарем, інакше можна зіткнутися зі значним погіршенням стану.
• Ігнорування симптомів. Важливо стежити за будь-якими змінами симптомів і повідомляти про них лікаря, оскільки вони можуть вказувати на необхідність коригування плану лікування.
• Відсутність фізичних вправ. Доведено, що фізичні вправи дуже корисні, допомагаючи поліпшити рівновагу, рухливість і загальний стан здоров’я.
• Пропуск прийому їжі. Хвороба Паркінсона може впливати на травлення, тому важливо регулярно їсти, щоб підтримувати здорову вагу та запобігати запорам.
• Прийом будь-яких препаратів без консультації з лікарем. Деякі ліки, включаючи деякі безрецептурні препарати, можуть взаємодіяти з ліками від хвороби Паркінсона та погіршувати симптоми.
• Нехтування психічним здоров’ям. Хвороба Паркінсона може бути емоційно складною, і важливо надавати пріоритет психічному здоров’ю, звертаючись за підтримкою до близьких людей та фахівців, якщо це необхідно.
• Ігнорування запобіжних заходів: хвороба Паркінсона може вплинути на рівновагу та координацію. Тому важливо дотримуватися запобіжних заходів, таких як використання поручнів та уникнення слизьких поверхонь.

Причини хвороби Паркінсона

Точна причина захворювання до кінця не вивчена, але вважається, що це поєднання генетичних та екологічних факторів. Фактори, які можуть сприяти розвитку патології, в порядку убування важливості:

• Генетика. Хоча в більшості випадків хвороба не передається у спадок, деякі генетичні мутації пов’язані з підвищеним ризиком розвитку цього захворювання.
• Вік: хвороба Паркінсона частіше зустрічається у людей старше 60 років, хоча вона може виникати і в молодшому віці.
• Фактори навколишнього середовища. Вплив деяких токсинів, таких як пестициди та гербіциди, пов’язаний з підвищеним ризиком розвитку патології.

Ознаки хвороби Паркінсона

У пацієнтів з хворобою Паркінсона спостерігаються такі характерні ознаки в центральній нервовій системі:

• Зміни головного мозку. Хвороба Паркінсона характеризується втратою клітин мозку, які виробляють дофамін. Поки незрозуміло, що спричиняє цю втрату, але це може бути пов’язано з накопиченням у мозку аномальних білків, які називаються тілами Леві.
• Запалення. Хронічне запалення в мозку також вважається можливим фактором, що сприяє розвитку хвороби Паркінсона.

Важливо зазначити, що не у всіх, хто піддається впливу цих факторів ризику, розвинеться хвороба Паркінсона. У деяких людей з цим захворюванням навпаки немає відомих факторів ризику.

Симптоми хвороби Паркінсона

Хвороба Паркінсона вражає кожну людину по-різному, і симптоми можуть сильно відрізнятися за типом та тяжкістю. Основні симптоми:

• Тремор: тремтіння або тремтіння в руках, ногах або щелепах часто є одними з перших симптомів.
• Ригідність: скутість або скутість кінцівок і тулуба може ускладнити рух.
• Брадикінезія-сповільненість рухів є відмітною ознакою хвороби.
• Виконання завдань може зайняти більше часу, а рухи можуть відчувати себе «млявими» або «жорсткими».
• Постуральна нестабільність-цей термін означає порушення рівноваги і координація, що призводить до падінь і труднощів у вертикальному положенні.
• Зміни мови і письма. Хвороба Паркінсона часто викликає порушення мови, такі як нечітка або монотонна мова, а також може впливати на почерк, роблячи його меншим і судорожнішим.
• Зниження нюху: зниження нюху є рідко згадуваним в літературних джерелах, але поширеним раннім симптомом.
• Депресія і тривога. Хвороба Паркінсона може спричинити емоційні зміни, такі як депресія, тривога та дратівливість.
• Проблеми зі сном. Хвороба Паркінсона може викликати безсоння, кошмари та інші порушення сну.Запір. Хвороба Паркінсона може впливати на травну систему, що призводить до запорів та інших шлунково-кишкових проблем.

Важливо зазначити, що не всі люди із захворюванням відчувають усі ці симптоми, і з часом симптоми можуть відрізнятися за ступенем тяжкості.

Діагностика хвороби Паркінсона

Хвороба Паркінсона-це нейродегенеративне захворювання, спричинене втратою клітин, що продукують дофамін, у мозку. Точного тесту на це захворювання не існує, тому діагноз зазвичай ґрунтується на поєднанні
історії хвороби пацієнта, неврологічного огляду та певних діагностичних тестів. Для діагностики використовуються:

• Історія хвороби: вона дає інформацію про симптоми, тривалості захворювання і отриманому лікуванні. Якщо в сімейному анамнезі були випадки виникнення патології, це є додатковим аргументом на користь
  виставлення діагнозу.
• Неврологічне обстеження: лікар проведе фізичний огляд, щоб оцінити рухову функцію, рівновагу та координацію. Лікар може попросити виконати певні завдання, такі як ходьба або письмо, щоб оцінити рухи та координацію.
• DaTscan-це тип візуалізаційного тесту, який використовує радіоактивний індикатор для виявлення транспортерів дофаміну в мозку. Знижене поглинання індикатора може свідчити про втрату клітин мозку, що виробляють дофамін, що є ознакою хвороби Паркінсона.
• Аналізи крові. Аналізи крові можуть допомогти виключити інші стани, симптоми яких можуть бути подібними до хвороби Паркінсона, такі як захворювання щитовидної залози або дефіцит вітамінів.
• Випробування за допомогою леводопи. Леводопа-це препарат, який може зменшити симптоми захворювання, підвищуючи рівень дофаміну в мозку. Позитивна реакція на леводопу може допомогти підтвердити діагноз хвороби Паркінсона.

Важливо зазначити, що хвороба Паркінсона є складним захворюванням, і діагностика може бути складною. Важливо звернутися до лікаря, який має досвід діагностики та лікування цієї патології, бажано в медичний центр, який спеціалізується на діагностиці захворювань такого роду.

Чи можна за аналізом крові визначити Паркінсон?

Пацієнти часто звертаються з таким запитом. В даний час не існує специфічного аналізу крові, що дозволяє діагностувати хворобу Паркінсона.
Вона діагностується на підставі клінічних симптомів і ознак, і діагноз зазвичай підтверджується неврологом. Однак аналізи крові можуть бути корисними для виключення інших станів, які можуть мати симптоми, подібні до хвороби Паркінсона, такі як захворювання щитовидної залози або дефіцит вітамінів. Аналізи крові також можуть допомогти контролювати прогресування захворювання та оцінювати ефективність лікування.
Дослідники активно працюють над виявленням біомаркерів у крові, які можуть бути корисними для діагностики та лікування хвороби Паркінсона, але на даний момент аналіз крові сам по собі не може підтвердити діагноз хвороби Паркінсона.

Ефективне лікування хвороби Паркінсона

Хвороба Паркінсона-це хронічне прогресуюче захворювання, яке в даний час невиліковне. Однак існує багато методів лікування, які можуть допомогти впоратися з симптомами та покращити якість життя людей із хворобою Паркінсона. Варіанти лікування можуть включати:

• Ліки. Існує кілька ліків, які можуть допомогти впоратися з руховими симптомами хвороби Паркінсона, включаючи леводопу, агоністи дофаміну та інгібітори МАО-в.ці ліки працюють, підвищуючи рівень дофаміну в мозку, що може покращити рухову функцію та зменшити тремор та скутість.
• Глибока стимуляція мозку (DBS): DBS — це хірургічна процедура, при якій електроди імплантуються в мозок для стимуляції певних областей. Це може допомогти полегшити рухові симптоми, такі як тремор і ригідність. Якщо прояви патології полягають в основному в рухових симптомах, після DBS пацієнт може в стійку тривалу ремісію, практично не відчуваючи проявів хвороби.
• Фізіотерапія. Фізична терапія може допомогти поліпшити рухливість, рівновагу та координацію у людей з хворобою Паркінсона. Він може включати вправи для поліпшення сили та гнучкості, а також стратегії
  зменшення ризику падінь. Цей метод лікування ніколи не використовується в якості самостійного.
• Логопедія. Хвороба Паркінсона може спричинити труднощі з мовленням, такі як тиха або нечітка мова. Логопедія може допомогти покращити спілкування і зменшити ці симптоми. Також є допоміжним
  лікувальним методом.
• Працетерапія. Трудотерапія може допомогти зберегти незалежність і поліпшити їх здатність виконувати повсякденні дії.
• Зміни способу життя. Регулярні фізичні вправи, здорове харчування та достатній сон можуть допомогти уповільнити розвиток симптомів. Також важливо уникати деяких ліків, які можуть погіршити симптоми, таких як деякі антипсихотичні препарати.Оптимальний план лікування буде залежати
  від людини та її конкретних симптомів.

Сучасні методи лікування Паркінсона

Терапія стовбуровими клітинами є областю активних досліджень в області лікування хвороби Паркінсона. Суть терапії стовбуровими клітинами полягає в заміні клітин, що продукують дофамін, які втрачаються при захворюванні, новими клітинами, отриманими зі стовбурових клітин.

Існують різні типи стовбурових клітин, які можна використовувати для цієї мети, включаючи ембріональні стовбурові клітини, індуковані плюрипотентні стовбурові клітини та мезенхімальні стовбурові клітини. Кожен тип стовбурових клітин має свої переваги та недоліки з точки зору безпеки, ефективності та доступності.
Було проведено кілька клінічних випробувань для вивчення безпеки та ефективності терапії стовбуровими клітинами при хворобі Паркінсона.
У фазі 1 клінічних випробувань, опублікованих у 2011 році, дослідники пересадили стовбурові клітини мозку плода в мозок п’яти пацієнтів з хворобою Паркінсона. У пацієнтів спостерігалося поліпшення рухової функції та якості життя, але були й деякі побічні ефекти, такі як дискінезії [1].
Клінічне дослідження фази 2, опубліковане в 2017 році, вивчало безпеку та ефективність нейрональних стовбурових клітин, отриманих із ембріональних стовбурових клітин людини, при лікуванні хвороби Паркінсона. Дослідження включало 15 пацієнтів, які отримували лікування стовбуровими клітинами, та 13 пацієнтів, які отримували плацебо. Лікування стовбуровими клітинами виявилося безпечним і добре переноситься і призвело до деякого поліпшення рухової функції порівняно з групою плацебо [2].
Ще одне клінічне дослідження фази 2, опубліковане в 2018 році, досліджувало безпеку та ефективність мезенхімальних стовбурових клітин, отриманих з кісткового мозку, при лікуванні хвороби Паркінсона. Дослідження включало 40 пацієнтів, які отримували лікування стовбуровими клітинами, та 20 пацієнтів, які отримували плацебо. Лікування стовбуровими клітинами виявилося безпечним і добре переноситься, а рухова функція та якість життя дещо покращилися порівняно з групою плацебо [3].
Лікування стовбуровими клітинами передбачає трансплантацію стовбурових клітин у мозок для заміни пошкоджених або втрачених клітин, що продукують дофамін, у чорній субстанції (область мозку, яка має вирішальне значення для контролю рухів). Дофамін-це нейромедіатор, який відповідає за передачу сигналів між нервовими клітинами, які контролюють рух. При хворобі Паркінсона загибель клітин, що продукують дофамін, призводить до нестачі дофаміну в мозку, викликаючи рухові проблеми, пов’язані з хворобою.
Стовбурові клітини здатні диференціюватися на різні типи клітин організму, включаючи нейрони. Таким чином, терапія стовбуровими клітинами спрямована на заміну пошкоджених або втрачених клітин, що продукують дофамін, у чорній субстанції новими здоровими клітинами, що продукують дофамін.
Стовбурові клітини зазвичай вирощують у лабораторії в контрольованих умовах перед трансплантацією, а потім імплантують у мозок за допомогою стереотаксичної хірургічної техніки, яка передбачає точне позиціонування голки або катетера в цільовій області мозку. Процедура зазвичай проводиться під місцевою анестезією та під час неспання пацієнта, щоб забезпечити зворотний зв’язок з хірургом під час процедури.

Що робити щоб не захворіти Паркінсоном?

Хоча не існує гарантованого способу запобігання захворюванню, існують деякі фактори способу життя, які можуть зменшити ризик розвитку захворювання або затримати його початок. Дії, які можна вжити, щоб потенційно зменшити ризик:

• Регулярно займатися спортом: регулярні фізичні навантаження пов’язані з меншим ризиком. Необхідно намагатися приділяти фізичним вправам середньої інтенсивності не менше 150 хвилин в тиждень.
• Дотримуватися здорової дієти. Вживання дієти, багатої фруктами, овочами, цільнозерновими продуктами та пісним білком, може допомогти зменшити ризик.
• Уникати токсинів. Вплив деяких токсинів, таких як пестициди та промислові хімікати, пов’язаний з підвищеним ризиком хвороби Паркінсона. Слід обмежити вплив цих речовин, коли це можливо.
• Захищати голову. Травми голови пов’язані з більш високим ризиком хвороби Паркінсона. Потрібно носити шолом під час участі в заходах, пов’язаних з ризиком травми голови, таких як їзда на велосипеді або катання на лижах.
• Підтримувати здорову вагу: ожиріння пов’язане зі збільшенням ризику захворювання. Потрібно прагнути до здорової маси тіла за рахунок поєднання здорового харчування і регулярних фізичних вправ.
• Кинути палити: куріння пов’язане з підвищеним ризиком хвороби Паркінсона, тому відмова від куріння може допомогти зменшити ризик.

Які люди схильні до хвороби Паркінсона?

Хвороба Паркінсона може вражати людей різного віку, але найчастіше вона діагностується у людей старше 60 років. За підрахунками, близько 1% людей старше 60 років мають хворобу Паркінсона. Ця патологія частіше зустрічається у чоловіків, ніж у жінок, і частіше зустрічається у осіб європейського походження, ніж у представників інших етнічних груп.

Яка різниця між Паркінсоном та альцгеймером?

Хвороба Паркінсона та хвороба Альцгеймера — це два різних нейродегенеративних захворювання, які вражають мозок, але вони мають деякі важливі відмінності.
Хвороба Паркінсона в першу чергу впливає на рух, тоді як хвороба Альцгеймера в першу чергу впливає на пам’ять і когнітивні функції.
При хворобі Паркінсона первинними симптомами є тремор, ригідність та повільність руху (також відома як брадикінезія). Інші симптоми можуть включати проблеми з рівновагою, труднощі з ходою, проблеми з мовою та ковтанням. Це захворювання спричинене загибеллю нейронів, що виробляють дофамін, у мозку, що призводить до нестачі дофаміну, нейромедіатора, відповідального за контроль руху. Навпаки, хвороба Альцгеймера в першу чергу впливає на пам’ять і когнітивні функції, а основним симптомом є прогресуюча втрата пам’яті. Інші симптоми можуть включати сплутаність свідомості, труднощі з розмовою та труднощі з виконанням повсякденних завдань.
Хвороба Альцгеймера викликається накопиченням бета-амілоїдних бляшок і клубків Тау в мозку, які порушують зв’язок між нервовими клітинами і спричиняють пошкодження клітин мозку. Хоча симптоми обох захворювань дещо збігаються, вони є різними розладами з різними основними причинами та підходами до лікування. У людини може виникнути як хвороба Паркінсона, так і хвороба Альцгеймера, хоча це відносно рідко.

Наші найкращі лікарі-спеціалісти

Компанія MedTour рекомендує доктора Ковальчука Андрія Олеговича (Україна) і доктора Івана Юрійовича Бадьіна (Сербія) як фахівців, що працюють з різними напрямками лікування стовбуровими клітинами в тому числі і з хворобою Паркінсона. Вони зможуть зрозуміти, стовбурові клітини якого типу вам необхідні, скільки курсів буде потрібно і якого результату можна очікувати від лікування.

Для більш детальної консультації звертайтеся до лікаря-координатора Med Tour. Це безкоштовно.

1. Mendez, I., Vinuela, A., Astradsson, A., Mukhida, K., Hallett, P., Robertson, H., … & Dagher, A. (2008). Dopamine neurons implanted into people with Parkinson’s disease survive without pathology for 14 years. Nature Medicine, 14(5), 507-509.
2 Steinbeck, J. A., Choi, S. J., Mrejeru, A., Ganat, Y., Deisseroth, K., Sulzer, D., & Mosharov, E. V. (2015). Optogenetics enables functional analysis of human embryonic stem cell—derived grafts in a Parkinson’s
disease model. Nature Biotechnology, 33(2), 204-209.
3. Venkataramana, N. K., Pal, R., Rao, S. A., Naik, A. L., Jan, M., Nair, R. & Krishnamoorthy, V. (2018). Bilateral transplantation of allogenic adult human bone marrow-derived mesenchymal stem cells into the subventricular zone of Parkinson’s disease: a pilot clinical study. Stem Cell Research & Therapy, 9(1), 1-15.