Ендотеліальна дисфункція — симптоми, ознаки, діагностика, лікування в найкращих клініках

Що таке дисфункція ендотелію?

Дисфункція ендотелію — це дисбаланс між біологічно активними речовинами, які виробляють клітини, що вистилають внутрішню поверхню судин. Ця інформація є маловідомою, але дуже цікавою та важливою для розуміння багатьох фізіологічних і патологічних процесів — судина це не просто орган, яким може механічно переноситися кров, кисень і поживні речовини, насправді судини беруть активну участь в обміні речовин і регуляції основних функцій організму. Внутрішня поверхня судини складається з тонкого шару особливої тканини, що має назву «ендотелій», Ендотелій виробляє велику кількість різних біологічно активних речовин, які впливають найрізноманітнішим чином як на саму судину, так і на весь організм. Серед них є такі, що діють як вазодилататори (розширюють судини), ангіопротектори (захищають цілісність судин), є антипроліферативні фактори (сприяють росту ендотелію) та вазоконстриктивні фактори (зумовлюють звуження судин), протромботичні речовини (зумовлюють утворення тромбів та зупиняють кровотечу), проліферативні (сприяють росту судин) та інші. Між цими речовинами існує складна система залежності та взаємодії. Дисбаланс факторів, які виділяються судинами, спричиняє спосіб життя і хронічні захворювання (ожиріння, цукровий діабет, ревматичні та хронічні інфекційні захворювання). Це, своєю чергою, призводить до неправильної роботи органів і систем органів, які залежать від однієї або декількох біологічно активних речовин, виділення яких порушено. Таким чином, виникає так зване «хибне коло», коли артеріальна гіпертензія чи цукровий діабет спричиняють дисбаланс саме тих гормонів чи цитокінів, які призводять до ще більшого погіршення стану цього захворювання.
Таким чином, фактори, що виділяються ендотелієм судин, відповідають за такі процеси:

• міцність та еластичність судин;
• проникність судинної стінки для лейкоцитів під час запального процесу та для поживних речовин, обмежену проникність для рідини та непроникність для інших речовин;
• підтримання нормального артеріального тиску;
• здійснення нормальної роботи 3 систем крові — системи коагуляції (згортання крові), антикоагуляції (протизгортальна система крові) та фібринолізу (розчинення тромбу). У комплексі ці системи відповідають за те, щоб судини ефективно справлялися з кровотечами, але щоб при цьому не виникало тромбів;
• ангіогенез — утворення нових судин;
• участь у газообміні.

Які чинники спричиняють ендотеліальну дисфункцію?

Усі захворювання тією чи іншою мірою можуть викликати розвиток ендотеліальної дисфункції, але є патологічні стани, які сприяють її виникненню найбільше. До таких станів насамперед належать:

• артеріальна гіпертензія, яка супроводжується підвищеним навантаженням на судини і, відповідно, загибеллю ендотеліоцитів;
• гіперглікемія (підвищення рівня цукру в крові) — це стан, який змінює баланс біологічно активних речовин, і, в такий спосіб, чинить негативний вплив на всі функції організму;
  гіперхолестеринемія (підвищення рівня холестерину в крові) —впливає так само, як і гіперглікемія;
• ожиріння — жир являє собою не лише депо поживних речовин, а й гормональний орган, тому надто велика його кількість спричиняє дисбаланс гормонів та біологічних речовин;
• вік — хоча причини впливу віку до кінця не вивчені, але з віком ступінь ендотеліальної дисфункції неминуче підвищується тією чи іншою мірою;
• сімейний анамнез — успадковується не саме ендотеліальна дисфункція, а схильність до захворювань, які її спричиняють;
• алкоголь, куріння, вживання наркотиків, безконтрольне або постійне застосування багатьох лікарських препаратів (оральні контрацептиви, протизапальні засоби, антихолестеринові препарати та багато інших);
• робота з радіоактивними та токсичними речовинами.

Які бувають форми ендотеліальної дисфункції?

• Гемостатична — призводить до порушень у згортальній системі та утворення тромбів.
• Адгезивна — призводить до того, що лейкоцити липнуть до судинної стінки, і в просвіті судини розвивається запалення.
• Вазомоторна — викликає спазм судин і як наслідок — артеріальну гіпертензію.
• Ангіогенна — характеризується сповільненням відновлення судин.

Симптоми дисфункції ендотелію

У медицині не існує такого поняття як симптоми ендотеліальної дисфункції. Симптоми цього патологічного стану відповідають симптомам тих захворювань, до яких дисфункція ендотелію призводить. Зазвичай це артеріальна гіпертензія, цукровий діабет та ішемічна хвороба серця.

Діагностика ендотеліальної дисфункції

Для того, щоб діагностувати саме ендотеліальну дисфункцію, необхідно проходити досить специфічну лабораторну діагностику. Серед показників необхідної лабораторної діагностики є такі фактори як:

• тромбомодулін — рецептор тромбіну, бере участь у згортанні крові;
• фактор Віллебранда — білок, який є важливою ланкою для склеювання тромбоцитів між собою під час пошкодження судини;
• тканинний активатор плазміногену — це білок, який перетворює плазмін на його активну форму, що призводить до руйнування фібрину та кровотечам. У нормі цей фактор перешкоджає утворенню тромбів, але в разі його надмірної кількості відбуваються кровотечі без відчутної травми, утворення синців і гематом.

Крім цих аналізів також необхідні аналізи, які підтверджують наявність основного захворювання.

Розібратися, які з цих аналізів необхідні, можна тільки за допомогою лікаря.

Лікування ендотеліальної дисфункції

Наразі ендотеліальна дисфункція не вважається самостійним захворюванням, а лише станом, який не потребує лікування. Лікування ендотеліальної дисфункції збігається з лікуванням захворювань, які вона спричиняє. Відповідно, основні препарати, які використовуються для лікування цього стану поділяються на такі основні групи:

• антигіпертензивні препарати;
• антихолестеринові препарати — статини;
  антиагреганти та антикоагулянти— ці препарати перешкоджають утворенню тромбів;
• фібринолітики—це препарати, які потрібні для розчинення вже сформованих тромбів невеликого розміру;
• крім цього, використовують такі препарати як венотоніки (знижують проникність венозної стінки, підвищують еластичність вен), периферичні вазодилататори (розширюють дрібні судини та покращують мікроциркуляцію) та антиоксиданти (зменшують кількість вільних радикалів і захищають клітини ендотелію судин від ушкодження й загибелі).

.

Новітні методи лікування ендотеліальної дисфункції

Оскільки стандартні методи лікування спрямовані на корекцію стану і не призводять до лікування власне ендотеліальної дисфункції, постійно триває пошук нових, ефективніших методів лікування. До таких методів лікування належить клітинна терапія. Стовбурові клітини постійно присутні в організмі людини від моменту народження і до самого кінця життя, проте з віком кількість цих клітин значно зменшується. Вони здатні диференціюватися в будь-які клітини людського організму. Пошкоджені клітини з порушеною функцією виділяють біологічно активні речовини, які відрізняються від тих, що виділяють здорові клітини. Стовбурові клітини, які мають рецептори, що розпізнають сигнали пошкодження клітин, за потреби диференціюються в клітини потрібного виду. Ця властивість повною мірою стосується й ендотеліоцитів. Таким чином, для того, щоб стовбурові клітини забезпечили достатню кількість клітин ендотелію, які синтезують гормони та цитокіни в правильному співвідношенні, потрібно лише, щоб у просвіті судини була достатня кількість плюрипотентних (поліпотентних) клітин — клітин, які здатні диференціюватися на клітини будь-яких тканин і органів. Саме тому для молодих людей не характерні такі захворювання, як гіпертонія чи цукровий діабет другого типу, а серед людей більш старшого віку вони дуже поширені.
Зараз з’явилися нові методики, що дозволяють збільшити кількість таких клітин в організмі пацієнта. Для того, щоб це зробити, необхідно виділити стовбурові клітини з організму пацієнта з тканин, де їхня кількість є відносно високою (найчастіше це жирова тканина), та вплинути на них спеціальними чинниками, що ініціюють збільшення кількості стовбурових клітин, а потім, вже у більшій кількості ввести назад в організм внутрішньовенно. Для таких процедур завжди використовують власні клітини пацієнта, що забезпечує відсутність побічних ефектів і високу ефективність.
Можна сказати, що після проходження клітинної терапії судини пацієнта починають відповідати молодшому віку, а отже, функціонувати більш правильно й ефективно.

В яких клініках лікують ендотеліальну дисфункцію

MedTour як компанія, що має великий досвід у роботі з пацієнтами з різними віковими та функціональними змінами, може повідомити про неодноразовий успішний досвід наших пацієнтів з ендотеліальною дисфункцією в таких клініках як:

• Cellthera — чеська клініка з лікування стовбуровими клітинами; основні напрямки діяльності — кардіологія та хірургія;
• SmartCell — українська клініка, яка спеціалізується на клітинній терапії. Займається всіма напрямками за винятком технологічно складних (таких як лікування інфаркту міокарда));
• Bioporo-stem — українська багатопрофільна клініка, яка здебільшого спеціалізується на лікуванні ортопедичної патології за допомогою клітинної терапії;
• Інститут клітинної терапії — має відділення в Грузії та в Україні, займається ендокринологією, безпліддям, аутизмом, лікуванням онкологічних захворювань;
• Emcell — українська клініка, яка займається лікуванням стовбуровими клітинами, основні напрямки — кардіологія, ендокринологія та хірургія;
• Froceth — ця клініка знаходиться в місті Вільнюс (Латвія) і спеціалізується на лікуванні стовбуровими клітинами;
• Good cells — українська клініка, працює з усіма напрямками регенеративної медицини.

Наші лікарі — спеціалісти

Пацієнтам доступні онлайн-консультації з відомими спеціалістами в галузі терапії стовбуровими клітинами різних нозологій, з лікарем Ковальчуком А. О. та лікарем Бадьїним І. Ю.

Часті запитання

1. Яка ціна лікування стовбуровими клітинами?

Це залежить від складності ситуації, необхідної кількості курсів і країни, в якій знаходиться клініка.

2. Через який час настає ефект від лікування стовбуровими клітинами?

Це також залежить від клінічної ситуації та стану пацієнта, але зазвичай помітний клінічний ефект настає через 1,5–2 місяці.

3. Яка кількість курсів потрібна для лікування стовбуровими клітинами?

Середня кількість курсів становить 3–4 курси, але може знадобитися менше або більше.