Виживання при меланомі залежить від товщини пухлини

Дослідники із Сіднейського університету виявили значне збільшення ризику смерті від меланоми у пацієнтів з первинними пухлинами товщиною від 0,8 до 1,0 міліметра порівняно з тими пацієнтами, у кого пухлини були тоншими.

Згідно з багаторічними популяційними дослідженнями, шкірні меланоми з невеликою товщиною, які зазвичай визначають як такі, що мають товщину 1,0 міліметра або менше, становлять до 72% усіх меланом. В Австралії, де відзначається найвища у світі захворюваність на меланому, впродовж десятиліть ведуться великі онкологічні реєстри, що створює унікальну основу для широкого виявлення і регулярного моніторингу тонких меланом.

Знання того, як ледь помітні зміни товщини корелюють з виживанням пацієнтів, може дати аргументи для клінічної оцінки в рамках довгострокового моніторингу та лікування.

Меланома — найбільш інвазивний вид раку шкіри з найвищим ризиком смерті. Хоча це серйозне онкологічне захворювання шкіри, воно добре піддається лікуванню, якщо його виявити на ранній стадії. Профілактика і раннє лікування мають вирішальне значення, особливо у людей зі світлою шкірою, світлим або рудим волоссям і блакитними очима. Меланома виникає з клітин шкіри, які називаються меланоцитами. Ці клітини виробляють меланін – темний пігмент, який надає шкірі кольору. Більшість меланом мають чорний або коричневий колір, але деякі з них бувають рожевими, червоними, фіолетовими або мають колір шкіри.

У дослідженні «Ризик смерті від меланоми та інших причин у пацієнтів з тонкою шкірною меланомою», опублікованому в журналі JAMA Dermatology, вчені провели аналіз популяційних реєстрів Австралії з 1982 по 2014 рік.

У всіх пацієнтів були діагностовані інвазивні меланоми товщиною 1,0 міліметра і менше. Дані містили вік, стать, місце анатомічного розташування і записи з докладною інформацією про смерть.

Дослідники провели аналіз причин і конкурентних ризиків для визначення показників пов’язаної і не пов’язаної з меланомою смертності в довгостроковій перспективі.  Для оцінки змін ризику враховувалися вимірювання товщини меланоми за Бреслоу з кроком у 0,1 міліметра.

Зі 144 447 включених у дослідження пацієнтів загальне виживання при меланомі протягом 20 років становило 91,9 %, але показники виживання значно різнилися між групами залежно від товщини пухлини. Серед пацієнтів із пухлинами завтовшки менше 0,8 мм вижило 94,2%, а серед пацієнтів із пухлинами завтовшки 0,8-1,0 мм вижило 87,8%.

Отримані результати підтверджують доцільність використання порогового значення товщини за Бреслоу в 0,8 мм для розмежування пацієнтів з високим і низьким ризиком, що підтримує його подальше включення в критерії стадіювання Американського об’єднаного комітету з раку. Результати також підкреслюють необхідність довгострокового спостереження за цією популяцією пацієнтів, оскільки смертність від меланоми продовжує накопичуватися і після 20 років.