Дзвінки для України
Дзвінки для Європи
Дзвінки для США
Згідно з результатами аналізу, проведеного Інститутом онкології Дана-Фарбер, пацієнти з раком товстої кишки, які дотримувалися протизапальної дієти під час клінічного випробування фази 3, мали вищу загальну виживаність після лікування порівняно з тими, хто харчувався прозапальними (такими, що сприяють розвитку запалення) продуктами. Підвищення рівня фізичної активності також може посилювати позитивний вплив на виживання.
Одне з найпоширеніших запитань, яке ставлять пацієнти, – що їм слід робити після лікування, щоб максимально знизити ризик рецидиву раку і підвищити виживання.
Доктор Сара Шар (Sara Char), перший автор, клінічний науковий співробітник відділення гематології та онкології онкологічного інституту Дана-Фарбер, презентувала на щорічній зустрічі Американського товариства клінічної онкології (ASCO) 2025 року в Чикаго 1 червня результати дослідження, що дають відповіді на це питання.
Щорічно в США колоректальний рак діагностують приблизно у 150 000 осіб. Це третє за частотою діагностування онкологічне захворювання у світі та друга за значимістю причина смертності від раку. Середнє 5-річне виживання пацієнтів з III стадією раку товстої кишки становить близько 80 відсотків, однак у 25-35 відсотків пацієнтів протягом цього часу спостерігається рецидив раку.
Це дослідження надає додаткові докази того, що раціон харчування може бути важливим для поліпшення результатів і виживання пацієнтів з III стадією раку товстої кишки.
Дослідження CALGB/SWOG 80702 (Alliance) було розпочато в 2010 році і було спрямоване на зниження ризику рецидиву раку серед пацієнтів з III стадією раку товстої кишки. Пацієнтам проводили хірургічне втручання з подальшою 3- або 6-місячною хіміотерапією із застосуванням протизапального препарату целекоксиб або без нього. Вони також могли заповнити опитувальники про харчування і спосіб життя. Із 2 526 пацієнтів, включених у дослідження, 1 625 були допущені до участі в цьому дослідженні після заповнення опитувальників частоти прийому їжі та фізичної активності.
Використовуючи відповіді на запитання анкети про частоту вживання їжі, вчені розрахували для кожного пацієнта емпіричний бал моделі запалення залежно від харчування (EDIP) – перевірений інструмент, що дає змогу приблизно визначити, наскільки запальним є той чи інший раціон. Прозапальний раціон включає підвищену кількість червоного м’яса, оброблених м’ясних продуктів, рафінованих зернових і підсолоджених цукром напоїв, у той час як протизапальна дієта часто включає каву, чай і різноманітні овочі, зокрема листову зелень.
Прозапальний раціон збагачений цими прозапальними групами продуктів, у той час як для зниження запалення в раціоні має бути більше протизапальних груп продуктів.
Дослідники проранжували раціон від найбільш прозапального до найменш запального та оцінили загальну виживаність, спостерігаючи за пацієнтами протягом багатьох років. Вони виявили, що у пацієнтів, які харчувалися найбільш прозапальними продуктами (у верхніх 20 відсотках рейтингу), ризик смерті був на 87 відсотків вищим, ніж у тих, хто харчувався найменш прозапальними продуктами (у нижніх 20 відсотках).
Попередні дослідження показали, що системне запалення може підвищувати ризик розвитку і прогресування раку товстої кишки. Крім того, рандомізовані клінічні випробування засвідчили, що застосування протизапальних препаратів може знизити ризик рецидиву раку в окремих пацієнтів із III стадією раку товстої кишки. Це дослідження доповнює результати досліджень, які свідчать про те, що раціон харчування також може впливати на результат раку після лікування.
У цьому клінічному дослідженні також збиралася інформація про фізичну активність, оцінювалася середня щотижнева інтенсивність занять. Пацієнти, яких вважали володарями високого рівня фізичної активності, повідомляли про те, що вони регулярно ходять у темпі 2-3 кілометри на годину протягом години приблизно тричі на тиждень або частіше.
За результатами дослідження, пацієнти, які вживали більше протизапальних продуктів і займалися фізичною активністю, мали кращі показники загального виживання, а ризик смерті був на 63 % нижчим порівняно з пацієнтами, які вживали більше протизапальних продуктів і займалися меншою фізичною активністю.
Оскільки пацієнти в дослідженні були рандомізовані на отримання хіміотерапії з протизапальним препаратом целекоксиб або без нього, вчені вивчили вплив застосування целекоксибу на результати аналізу. Вони виявили, що застосування целекоксибу не мало істотного впливу на зв’язок між раціоном харчування і виживанням
Будь ласка, оцініть роботу МедТур