Застосування антидепресантів пов’язане зі стійкою втратою чутливості геніталій

Застосування антидепресантів пов’язане з побічними ефектами в сексуальній сфері, і часто супроводжується зниженням чутливості статевих органів, що зберігається і після припинення прийому ліків, говориться в новому дослідженні Університету Саймона Фрейзера.

Дослідження, опубліковане в журналі Social Psychiatry and Psychiatric Epidemiology, показує, що 13 відсотків людей, які приймали антидепресанти, повідомили про зниження чутливості статевих органів, порівняно з одним відсотком людей, які приймали інші психотропні препарати.

Ця проблема довгий час залишалася поза увагою, в основному через стигму, сором і ніяковість пацієнтів. У когось це явище минало з часом, але в багатьох воно залишається надовго.

Статева дисфункція після прийому таких антидепресантів, як СІЗЗС, є маловивченим і недостатньо висвітлюваним синдромом стійкої сексуальної дисфункції, при якому сексуальна функція не відновлюється і після припинення прийому препарату.

«Мені доводилося спілкуватися з підлітками, які отримали цей досвід, і це жахливо. Неможливо описати, наскільки це важка травма для людей. Річ не тільки в «онімілих» геніталіях — річ у тім, що це може означати для стосунків, коли ти стаєш імпотентом/фригідною без своєї згоди. Це серйозна шкода», — каже головний дослідник Travis Salway (Тревіс Салвей).

У деяких цей побічний ефект проявляється в легкій формі: геніталії стають менш чутливими, можливо, на 80 відсотків від того, що було раніше. У важчих випадках настає повне оніміння.

Дослідження було проведене в рамках великого анкетування (~9 600 молодих людей, здебільшого ЛГБТК, у Канаді та США), що було присвячене психічному здоров’ю, конверсійній терапії та іншим факторам, які формують досвід, пов’язаний із ґендером та сексуальністю в підлітковому та ранньому дорослому віці.

«Це дослідження нагадує нам про те, що фармакологічні втручання відіграють певну роль у формуванні сексуального досвіду молоді, і в зв’язку з цим вкрай необхідно покращити розуміння і просвітництво», – сказав Travis Salway, доцент факультету наук про здоров’я SFU і головний дослідник дослідження.

У рамках анкетування учасників запитували, чи приймали вони коли-небудь антидепресанти, чи припиняли їх вживання і чи відчували згодом низку симптомів, характерних для статевої дисфункції внаслідок прийому антидепресантів (СДПА). Дослідження СДПА ускладнюються тим, що багато симптомів, такі як низьке лібідо, можуть також пояснюватися депресією. Однак оніміння статевих органів, відоме як гіпестезія статевих органів, є симптомом СДПА, який не пов’язаний із депресією.

«Не існує медичного пояснення, чому люди повинні відчувати оніміння геніталій через депресію або тривогу (або інші поширені стани, для лікування яких призначають СІЗЗС/СЗНРІ), – пояснює Salway. – Частота гіпестезії геніталій у тих, хто в минулому приймав антидепресанти, більш ніж у 10 разів перевищувала частоту, яку ми спостерігали у тих, хто приймав інші психотропні препарати (наприклад, антипсихотики або седативні засоби)».

Частина проблеми полягає у відсутності інформованої згоди та підзвітності. Хоча антидепресанти часто призначають людям, які страждають від тривоги, обсесивно-компульсивного розладу, посттравматичного стресового розладу, панічного розладу, фобій, хронічного болю, депресії та інших захворювань, людей не попереджають про ризики.

Отримані дані підкреслюють необхідність ретельнішого навчання пацієнтів і лікарів, які призначають препарати, а також попереджень, щоб пацієнти могли самі вирішити, чи варто приймати такі ризики.