Пережитий у дитинстві стрес прискорює старіння мозку

Доведено, що стресові або травматичні переживання в дитинстві негативно позначаються на здоров’ї людини в зрілому віці. У постраждалих підвищується ризик розвитку різних захворювань, вони часто страждають від депресії, тривожних розладів, серцево-судинних або метаболічних захворювань. Досі було мало відомо про те, чи можуть подібні переживання сприяти розвитку нейродегенеративних захворювань.

Тепер дослідники з Берлінського університету Шаріте-Університетмедицина змогли підтвердити, що важкі випробування в ранньому віці пов’язані з вимірюваними маркерами прискореного старіння мозку і посилюють нейродегенеративні процеси на більш пізніх етапах життя. Дослідження опубліковано в журналі Annals of Neurology.

«Стрес і травми в дитинстві, такі як жорстоке поводження, нехтування, домашнє насильство, зловживання наркотиками або злочинність у сім’ї, втрата батька — це переживання, які зачіпають значну кількість людей у нашому суспільстві», — каже професор Christine Heim (Крістін Гейм), головний дослідник цього дослідження і директор Інституту медичної психології в Шаріте.

Близько 30-40% населення повідомляють про сильний стрес або травмуючий дитячий досвід. Такі переживання можуть залишати молекулярні та нейробіологічні сліди, впливати на ендокринну та імунну системи, що може сприяти довічному підвищеному ризику розвитку різних захворювань.

У своєму дослідженні дослідницька група професора Гейма намагалася з’ясувати, чи мають несприятливі переживання в ранньому віці довгостроковий вплив на старіння мозку та чи сприяють вони розвитку нейродегенеративних процесів.

У дослідженні, проведеному в тісній співпраці з відділенням неврології в Шаріте, взяли участь 179 жінок віком від 30 до 60 років. У жінок вищий ризик розвитку нейродегенеративних захворювань, тому дослідники вирішили зосередити свою увагу на цій групі підвищеного ризику.

Науковці розпочали дослідження з проведення клінічних інтерв’ю, щоб з’ясувати, наскільки сильні стреси або тривожні переживання були в учасниць у дитинстві — до початку статевого дозрівання. Вони також досліджували зразки крові учасниць за допомогою високоточних технологій у пошуках біомаркерів, які вказували б на специфічні нейрозапальні процеси та пошкодження нервових клітин.

Дослідники використовували магнітно-резонансну томографію, щоб зафіксувати розмір мозку учасниць і порожнин, заповнених спинномозковою рідиною. Вони також виміряли когнітивні функції учасниць за допомогою стандартизованої, визнаної в усьому світі оцінки.

Учасниці повинні були виконати різні комп’ютерні завдання. Для дослідження було вибрано три специфічні тести, які дозволяють з високою точністю виявити ранні ознаки деменції.

Дослідники проаналізували зібрані дані за допомогою статистичних моделей. Вони врахували соціально-економічні чинники та психіатричні симптоми, такі як депресія, які також можуть відігравати роль у розвитку нейродегенеративних захворювань, щоб уникнути впливу стресу в ранньому житті, про який йшлося в дослідженні.

Результати всіх трьох рівнів дослідження виявилися переконливими: у жінок, які пережили в дитинстві значний стрес або травму, у крові підвищувався рівень біомаркерів нейрозапалення і нейродегенерації, зменшувався об’єм мозку і спостерігалося більше когнітивних проблем.

Зараз необхідні подальші дослідження, щоб пролити світло на механізми, що лежать в основі цього явища, і тоді можна буде розробити відповідні методи лікування, щоб цілеспрямовано і на ранніх стадіях переривати шляхи розвитку хвороби.

Вченим необхідно глибше зрозуміти фактори ризику, що відіграють роль у розвитку нейродегенеративних захворювань, особливо з огляду на помітне зростання кількості таких захворювань, як хвороба Альцгеймера.

Утім, не у всіх, хто пережив дитячу травму, згодом розвивається деменція. Багато людей демонструють дивовижну життєстійкість, що дозволяє їм переносити важкі кризи без шкоди для здоров’я. За словами дослідників, цілеспрямовані способи підвищення стійкості після стресових ситуацій у ранньому віці – це ключова тема для майбутніх досліджень.

Той факт, що деменція розвивається у набагато більшої кількості жінок, ніж чоловіків, є однією з причин, з якої дослідники зосередилися на жінках у цьому дослідженні. У майбутньому професор Хейм та її команда сподіваються вивчити, чи існують подібні кореляції серед чоловіків.