Нове відкриття допоможе покращити лікування стійкого до лікарських засобів лейкозу

Вчені з Медичної школи Duke-NUS виявили спадкову генетичну варіацію, яка сприяє стійкості до лікарських препаратів, стимулюючи агресивний ріст ракових клітин у пацієнтів з хронічним мієлоїдним лейкозом.

В одному з шести випадків раку в людини є генетичні зміни, але лише деякі дослідження дозволили встановити, як це впливає на результати лікування.

У 2020 році на лейкоз (онкологічне захворювання крові) припадало близько 2,5 відсотка всіх нових випадків злоякісних новоутворень і 3,1 відсотка смертей у всьому світі. Одним із підтипів цього захворювання є хронічний мієлоїдний лейкоз (ХМЛ), який насамперед вражає кістковий мозок, що виробляє клітини крові.

 

Науковці Duke-NUS у співпраці зі своїми партнерами розробили першу доклінічну модель із генетичною варіацією, поширеною серед населення Східно-Азійського регіону, до якого входять китайці, японці та корейці. Близько 12-15 відсотків людей з цього регіону мають спадкову генетичну варіацію в білку під назвою BCL-2, який взаємодіє з білком-медіатором смерті (BIM), що має вирішальне значення для регулювання знищення пошкоджених або небажаних клітин.

Дослідники провели низку експериментів, показавши, що наявність варіацій призводить до вироблення альтернативних версій білка BIM, що, своєю чергою, допомагає раковим клітинам ухилятися від руйнування. Як наслідок, пухлинні клітини виживають довше і здатні розмножуватися агресивніше, сприяючи прогресуванню захворювання.

Одним із найпоширеніших методів лікування хронічного мієлоїдного лейкозу є клас препаратів, відомих як інгібітори тирозинкінази, серед яких найширше використовується іматиніб. Однак пацієнти з варіацією BIM часто погано реагують на іматиніб: у результаті лікування в них знищується менше ракових клітин.

Щоб глибше розібратися в механізмах цього процесу, команда використовувала передові методи профілювання генів для вивчення того, як різні пухлинні клітини залежать від різних білків для виживання.

Перший автор дослідження доктор Ю Менгге, науковий співробітник Програми біології раку та стовбурових клітин Duke-NUS, сказав: «Ми виявили, що для виживання лейкозні клітини з варіацією BIM значною мірою залежать від білка під назвою MCL-1. Це важливе відкриття виявило потенційну вразливість цих стійких до іматинібу злоякісних клітин, на яку можна спрямувати нові та ефективніші методи лікування».

Ґрунтуючись на отриманих знаннях, дослідники спробували новий метод лікування, в якому використовували поєднання блокатора MCL-1 з іматинібом: результати виявилися обнадійливими, оскільки комбінація набагато ефективніше вбивала стійкі клітини лейкозу, ніж один тільки іматиніб. Це вказує на те, що вплив на MCL-1 може допомогти впоратися з резистентністю, яка спостерігається у пацієнтів із хронічним мієлоїдним лейкозом, що мають варіацію BIM, і знизити ймовірність прогресування захворювання.

Для пацієнтів із такою варіацією це відкриття може стати переломним.

Отримання правильного лікування онкології в найбільш ранні терміни має вирішальне значення для покращення результатів і якості життя пацієнтів. З огляду на поширеність варіації BIM у східноазіатській популяції, вкрай важливо зрозуміти її вплив на лікування раку. Результати цього дослідження свідчать про те, що проведення генетичного тестування на наявність цього варіанту під час встановлення діагнозу може покращити результати лікування.

Отримані результати можуть мати суттєве значення і для інших видів раку, наприклад, деяких видів раку легенів, при лікуванні яких білок BIM знищує пухлинні клітини. Вчені сподіваються провести подальші дослідження в цій галузі, щоб донести переваги точної медицини до більшої кількості пацієнтів.