Особи, які доглядають за онкологічними пацієнтами, часто страждають на ПТСР

Щороку мільйони членів сім’ї та друзів доглядають за близькими, які проходять лікування від раку, часто з великими емоційними навантаженнями. Новий огляд, опублікований цього тижня в журналі Archives of Geriatrics and Gerontology Plus, підтверджує, що така турбота може негативно позначитися на психічному здоров’ї тих, хто здійснює догляд. Згідно з оглядом, більшість досліджень показують, що понад 15 % тих, хто доглядає за близькими, які хворіють на онкологічні захворювання, страждають від посттравматичного стресового розладу (ПТСР).

«Особи, які здійснюють догляд за пацієнтами, як і раніше, не отримують належної психосоціальної допомоги в галузі онкології, в результаті чого багато хто з них залишаються без необхідної їм підтримки».

Elizaveta Klekovkina (Єлизавета Клековкіна), провідна авторка, соціальна працівниця відділення підтримуючої терапії в Онкологічному центрі принцеси Маргарет

Комплексний огляд літератури показав, що ризик розвитку посттравматичного стресового розладу вищий у тих, хто доглядає за хворими з уже наявними психічними захворюваннями, має нижчий рівень соціальної підтримки та вище навантаження з догляду. Крім того, фактори, пов’язані з пацієнтом, як-от тяжкість захворювання, вираженість симптомів і передбачувана ймовірність смерті, також сприяли виникненню стресу в осіб, які здійснюють догляд.

«Виявлення цих факторів ризику важливе для розроблення цільових заходів із профілактики та полегшення травматичного стресу в осіб, які доглядають за пацієнтом», – каже співавторка дослідження Maya Stern (Мая Стерн), також соціальний працівник із відділення допоміжного догляду в онкологічному центрі принцеси Маргарет.

Дослідження також показало, що особи, які доглядають за пацієнтами з раком голови та шиї або гострою лейкемією, перебувають у групі найбільшого ризику: до 37 % із них відповідають критеріям посттравматичного стресового розладу.

Найчастішими симптомами ПТСР були нав’язливі думки і підвищена тривожність. На відміну від інших форм травми, уникнення, яке зазвичай є ключовим симптомом ПТСР, не було можливим, оскільки люди, які доглядають за хворими, як і раніше, брали активну участь у лікуванні раку у своєї близької людини.

Під час огляду було виявлено 23 дослідження, в яких вивчався взаємозв’язок між травматичним стресом і особами, які здійснюють догляд за дорослими онкологічними хворими. Однак більшість опублікованих досліджень були перехресними, з невеликим об’ємом вибірки та відсутністю расової та гендерної різноманітності.

«Ми були здивовані, виявивши так мало досліджень, присвячених травматичному стресу у тих, хто доглядає за дорослими онкологічними хворими», – кажуть дослідники. – Існує гостра потреба в подальших дослідженнях, щоб скоротити цю прогалину в літературі та розробити проактивні, засновані на доказах втручання, щоб краще інтегрувати підтримку осіб, які здійснюють догляд за онкологічними пацієнтами».

Покращення підтримки потребуватиме активнішого контролю, кажуть дослідники.

Якщо не вжити заходів, травматичний стрес у осіб, які здійснюють догляд, може мати довгострокові наслідки для їхнього психічного та фізичного здоров’я. Висока поширеність посттравматичного стресового розладу серед дорослих людей, які доглядають за хворими на рак, підкреслює необхідність забезпечити їм ранню підтримку, особливо в такі ключові моменти, як постановка діагнозу, рецидив або перехід від одного лікування до іншого.