Клітинна терапія на основі ультрафіолетового опромінення знижує ризик відторгнення та інфекції у пацієнтів, які перенесли трансплантацію легенів

Дослідники з Віденської програми трансплантації легень MedUni Vienna та Університетської клініки Відня опублікували в European Respiratory Journal результати першого проспективного, рандомізованого та контрольованого дослідження з використання екстракорпорального фотоферезу (ЕКФ) під час трансплантації легень. Отримані результати можуть суттєво змінити стандартну процедуру лікування реакцій відторгнення після трансплантації легень.

Екстракорпоральний фотоферез (ЕКФ) — це клітинна терапія на основі ультрафіолетового світла, яку спочатку було розроблено для лікування раку шкіри (Т-клітинних лімфом), а з початку 1990-х років також використовують для лікування хронічного відторгнення після трансплантації легенів. Під час нинішнього дослідження Віденська програма трансплантації легенів стала піонером у використанні ЕКФ і застосувала його для лікування гострих і хронічних реакцій відторгнення, а також деяких проблем з антитілами.

На підставі отриманих результатів уперше було проведено рандомізоване дослідження з групою порівняння для вивчення того, наскільки ЕКФ може посприяти запобіганню реакціям відторгнення після трансплантації легень на додаток до стандартного режиму імуносупресії. Метою дослідження було запобігання гострим епізодам відторгнення та зниження ризику раннього хронічного відторгнення.

Дослідження, здатне змінити підхід

На даний час стандартною процедурою після трансплантації легенів є потрійна імуносупресія, іноді в поєднанні з індукційною терапією. Хоча ця процедура добре працює при інших трансплантаціях, частота гострого відторгнення при трансплантації легень становить 10-50 % протягом першого року. Лікування такого відторгнення зазвичай включає в себе лікування високими дозами кортизону («пульс-терапія») або використання спеціальних антитіл, що має серйозні побічні ефекти і підвищує ризик хронічного відторгнення.

Дослідження, проведені в MedUni Vienna та Університетській клініці Відня, засвідчили, що використання ЕКФ призводить до статистично значущого зниження кількості та тяжкості епізодів гострого відторгнення. ЕКФ складається з двох послідовних етапів: спочатку у пацієнта беруть кров для збору мононуклеарних клітин. Потім ці клітини піддаються впливу 8-метоксипсоралену (8-МОП) — біологічно інертної речовини, яка не взаємодіє з тканинами людини, але вступає в реакцію з ультрафіолетовим світлом і призводить до апоптозу клітин, свого роду «контрольованого самогубства».

«Не дивлячись на те, що клінічний досвід у різних умовах трансплантації показав багатообіцяючі результати, більшу частину даних отримано під час одноцентрових досліджень, у яких часто не було підходящої контрольної групи, а ЕКФ застосовували тільки в обраних пацієнтів. У нашому дослідженні ми врахували все це і змогли показати, що використання ЕКФ знижує ризик хронічного відторгнення та інфекції», – підкреслює Peter Jaksch (Петер Якш), керівник відділення внутрішньої медицини Віденської програми трансплантації легенів.

Додатковими перевагами є скорочення кількості госпіталізацій і мінімально інвазивне лікування без токсичних ефектів, що робить його безпечним і загалом добре переносимим.

Профілактична терапія в концепції персоналізованої імуносупресивної медицини

Дослідження Віденської програми трансплантації легень засвідчило, що наявні протоколи імуносупресії після трансплантації легень все ще потребують вдосконалення. При використанні ЕКФ можна значно поліпшити довгострокові результати пацієнтів, що робить можливим його застосування в профілактичній терапії. Крім того, під час дослідження вдалося встановити нові стандарти в сфері частоти відторгнення і смертності — ще один крок на шляху до персоналізованої імуносупресивної медицини після трансплантації легенів.