Дослідження виявило зв’язок між багатьма пестицидами та раком передміхурової залози

Дослідники виявили 22 пестициди, незмінно пов’язаних із захворюваністю на рак передміхурової залози в США, причому чотири пестициди також мають зв’язок зі смертністю від раку передміхурової залози. Результати дослідження опубліковані в журналі Cancer.

Щоб оцінити зв’язок 295 пестицидів із раком простати, дослідники провели дослідження екологічних залежностей у масштабах США, використовуючи період очікування між впливом і захворюваністю на рак простати в 10-18 років, щоб врахувати повільний характер росту більшості видів раку простати. Дані за роки 1997–2001 були проаналізовані з точки зору використання пестицидів, а дані за роки 2011–2015 аналізували з позиції результатів раку простати. Аналогічним чином, 2002–2006 роки було проаналізовано щодо використання пестицидів, а 2016–2020 роки – щодо результатів.

Серед 22 пестицидів, які показали постійний безпосередній зв’язок із захворюваністю на рак передміхурової залози в обох часових аналізах, були три, що раніше були пов’язані з раком передміхурової залози, включно з пестицидом 2,4D, одним із найбільш часто використовуваних пестицидів у США. Серед 19 пестицидів-кандидатів, які раніше не були пов’язані з раком простати, було 10 гербіцидів, кілька фунгіцидів та інсектицидів, а також фумігант для ґрунту.

Чотири пестициди, які були пов’язані із захворюваністю на рак простати, також були пов’язані зі смертністю від раку простати: три гербіциди (трифлуралін, клорансулам-метил і дифлуфензопір) і один інсектицид (тіаметоксам). Лише трифлуралін класифікується Агентством з охорони навколишнього середовища як «можливий канцероген людини», тоді як три інші гербіциди вважаються «малоймовірними канцерогенами» або мають докази «відсутності канцерогенності».

«Це дослідження демонструє важливість вивчення впливу довкілля, наприклад, використання пестицидів, для потенційного пояснення деяких географічних відмінностей, які ми спостерігаємо в захворюваності на рак передміхурової залози і смертності в різних регіонах», – зазначає провідний автор дослідження Simon John Christoph Soerensen (Саймон Джон Крістоф Соеренсен), лікар із Медичної школи Стенфордського університету. – Спираючись на ці дані, ми зможемо просунутися в наших зусиллях із виявлення факторів ризику розвитку раку простати і скоротити кількість чоловіків, які страждають від цього захворювання».