Інтерв’ю з головним трансплантологом країни, експертом в області регенеративної терапії академіком Никоненко Олександром Семеновичем

Частина 1. Теперішнє та майбутнє трансплантології в Україні та світі

Добрий день, шановні колеги, мене звати Іван Бадьїн, я кандидат медичних наук, лікар ФРМ (фізичної та реабілітаційної медицини) і медичний директор компанії МедТур. Сьогодні я хочу представити вам нашого шановного гостя, Академіка Никоненка Олександра Семеновича. Добридень. Розкажіть трохи про себе.

Добридень. Протягом багатьох років я займався трансплантацією органів. Головними напрямками моєї професійної діяльності є ендокринна хірургія, серцево-судинна хірургія та трансплантація органів. Довгий час я завідував кафедрою госпітальної хірургії Запорізького медичного університету і одночасно керував Запорізьким центром серцево-судинної хірургії та трансплантації.

Наш центр пройшов довгу історію розвитку, і до початку 2000-х років став одним з провідних в Україні з трансплантації органів. Ми досягли значних успіхів у галузі пересадки нирок: накопичений нами досвід включає більше 600 успішно виконаних операцій. Крім цього, ми першими в Україні виконали успішну трансплантацію печінки. До нас приїжджали вчитися хірурги, які стали згодом провідними в цьому напрямку. Ми першими в країні виконали успішну трансплантацію серця, продовживши життя пацієнту. А якщо говорити про судинну хірургію, наш центр наразі є провідним в Україні.

Кардіохірургію ми почали освоювати трохи пізніше в тісній співпраці з Інститутом серцево-судинної хірургії. Перші операції до нас приїжджав робити ще Геннадій Книшов. З часом ми набули достатнього досвіду, щоб працювати самостійно. Тільки у мене особистий досвід – понад 1000 проведених операцій на серці. Однак трансплантологія завжди була моїм основним пріоритетом, «улюбленою справою», яке займало всі мої думки. Ми постійно вдосконалювалися в цьому напрямку. А в останні роки, крім трансплантації органів, мене зацікавила клітинна трансплантація.

Яким ви бачите майбутнє трансплантації органів в Україні?

Сьогодні я бачу великі перспективи трансплантації органів в Україні. Ми були одними з найостанніших в Європі за кількістю виконаних операцій. Незважаючи на всі складнощі, включаючи триваючу руйнівну війну в Україні, ми поступово виходимо на необхідну кількість операцій, яка буде закривати потреби населення з трансплантації органів. Однією з найбільш затребуваних операцій є трансплантація нирки. І ми поступово виходимо на потрібну кількість таких операцій.

Сьогодні функціонує досить багато центрів трансплантації, і, до речі, багато лікарів з цих центрів проходили базову підготовку в Академії післядипломної освіти, в якій я був ректором. Також ми пишаємося тим фактом, що наша команда вперше почала готувати трансплант-координаторів. Багато з фахівців, які сьогодні працюють в центрах трансплантації, – це трансплант-координатори, які пройшли підготовку саме у нас.

Такий вражаючий шлях… Стільки проведених операцій… Виходячи з вашого багатого досвіду, яка трансплантація органів є найскладнішою?

Технічно найбільш складною є трансплантація печінки. Ця операція вимагає видалення хворої печінки, що саме по собі є досить серйозним і травматичним хірургічним втручанням. На другому місці за складністю знаходиться трансплантація легенів. Як не дивно, трансплантація серця привертає особливу увагу як лікарів, так і пацієнтів. Однак технічно цю операцію може виконати будь-який досвідчений кардіохірург. Основні складнощі при пересадці серця пов’язані з організацією хірургічного процесу і часовими рамками. Якщо нирку ми можемо пересадити протягом доби після вилучення, то серце необхідно трансплантувати максимум протягом 6 годин з моменту забору органу. Тобто через 5-6 годин ми повинні зняти всі затискачі, щоб відновити кровотік через пересаджене серце.

Одного разу ми провели 4 трансплантації нирок, трансплантацію печінки та пересадку серця в Запоріжжі. Серце перевозили з Дніпра. Нам потрібно було дотриматися часових рамок. Тому в супроводі поліції всього 30 хвилин серце було доставлено з лікарні Дніпра в лікарню Запоріжжя для пересадки. І коли з моменту забору органу пройшло тільки 4 години, ми вже зняли затискачі і пустили кровотік в серце. Тобто це складно не технічно, а організаційно.

Найбільш затребуваною на сьогоднішній день залишається трансплантація нирки. Існує велика кількість пацієнтів, які перебувають на діалізі, у яких є діалізні ускладнення, і вони потребують пересадки нирки.

Наразі в Україні 32 центри, що отримали право виконувати трансплантацію органів. Однак, крім дозволу, необхідно мати досвід, оскільки сама пересадка набагато теоретично і практично легше, ніж післяопераційне ведення пацієнта. Саме в цій галузі нашим центрам необхідно набирати досвід.

У зв’язку зі складністю доставки органів, складністю виконання самих операцій з пересадки, чи впроваджуються нові методи і технології в галузі трансплантології в Україні? І хто знаходиться на передових позиціях за цими технологіями в світі?

Країнами, що лідирують з розвитку сфери трансплантології та введенню нових технологій є Іспанія і США. В Іспанії дуже добре налагоджений процес забору органів у померлих донорів, а в США щорічно виконується понад 20 тисяч пересадок нирок. Ці країни займають передові позиції в даній галузі.

Наша команда проходила навчання в провідних клініках Австрії, Відня та США, і, пропрацювавши 2 місяці в Піттсбурзі, ми побачили зовсім інший рівень організації хірургічного процесу трансплантації органів. Нас вразив той колосальний обсяг операцій, що виконується на території США, і наскільки скоординовані всі ці дії.

Якщо говорити про нові технології, то сьогодні всі операції технічно відпрацьовані. Зараз йде розвиток технологій лікування пацієнтів після трансплантації, відхід від імуносупресивної терапії. Це терапія, що спрямована на запобігання відторгнення пересадженого органу, може негативно позначатися на імунній системі організму і знижувати функцію імунітету.

Ми працювали в Пітсбурзі у доктора Стареса, провідного спеціаліста з трансплантації. Зараз він займається проблемою химеризму – явища, при якому імунна система пацієнта пристосовується до пересадженого органу, що зводить до мінімуму необхідність в імуносупресивної терапії. Доктор Старес намагається домогтися мінімального застосування препаратів, що пригнічують імунну систему після пересадки. І у нього є цілий інститут, який намагається знайти рішення цієї проблеми.

Наразі розвивається ще один перспективний напрямок – поєднання трансплантації органів з клітинною терапією. Раніше пацієнтів опромінювали, щоб знизити активність імунної системи. Були проведені дослідження з групою пацієнтів, яких опромінювали до операції (більш низькими дозами, ніж при протипухлинному лікуванні). Після цього їм вводили клітини, взяті у донора органу (людини, яка пожертвувала орган). Таким чином дослідники перепрограмували імунну систему реципієнта, після чого проводили пересадку. В результаті пацієнт з пересадженим органом не потребував імуносупресивної терапії.

Цей метод, звичайно, досить громіздкий, оскільки потрібно нанести велику травму імунній системі для того, щоб домогтися такого химеризму. Зараз проводиться багато досліджень клітинної терапії, спрямованих на зменшення імуносупресивного лікування після трансплантації органів. Тобто виконуэться так звана індукційна імуносупресивна терапія з одночасним введенням клітинних препаратів від донора.

Є випадки, які показують доцільність проведення імуносупресивної терапії у віддалені терміни, тому що нирка – це самий примхливий з усіх пересаджуваних органів. У віддалені терміни може виникати маса ускладнень – відторгнення, хронічна дисфункція, поступовий розвиток фіброзу нирки. Виявилося, що своєчасне застосування клітинної терапії може пролонгувати функцію ниркового трансплантата. Це дуже велике досягнення. Тому сьогодні пересадку органів з проведенням клітинної терапією неможливо розділити, так як поєднання цих двох глобальних напрямків показують досить високу ефективність.

Щоб подивитися повне інтерв’ю, перейдіть за посиланням.