Doctors for treatment of псевдолімфоми шкіри

Багато інфекційних і неінфекційних захворювань характеризуються атиповими лімфоцитарними розростаннями, які можуть бути помилково прийняті за шкірну лімфому.

Різниця полягає в тому, що псевдолімфома не призводить до тяжких наслідків, як лімфома, якщо визначити, що могло її викликати, і припинити подальший вплив негативного чинника.

Кілька новоутворень, які спочатку вважалися шкірними псевдолімфомами, були перекласифіковані на лімфоми низького ступеня злоякісності на підставі клінічних і патоморфологічних даних.

За даними деяких досліджень, B-клітинні псевдолімфоми частіше трапляються у пацієнток жіночої статі.

Середній вік дебюту — 34 роки, хоча захворювання може виникнути в будь-якому віці.

Про спадкові фактори не повідомлялося.

Більшість випадків не можна віднести до якоїсь певної причини, але відомі деякі фактори ризику:

• фарби для тату;
• золоті прикраси;
• укуси комах і павуків;
• вакцинація;
• голковколювання;
• терапія медичними п’явками;
• такі інфекції, як хвороба Лайма, вітряна віспа, і вірус імунодефіциту людини;
• лікарські препарати: протисудомні, антикоагулянти, антибіотики.

На сьогодні, за аналогією з лімфомами, поділяють за типом клітинного складу.

Виділяють В- і Т-клітинні псевдолімфоми. найпоширенішою В-клітинною псевдолімфомою є В-клітинна псевдолімфома.

Симптом псевдолімфоми — м’які або тверді вузлики на шкірі. За кольором варіюються від тілесного до червоно-коричневого або червоно-пурпурного кольору.

Утворення можуть мати лусочки або корочки на поверхні. Зазвичай вони не сверблять і не болять.

У 70% випадків пухлини зустрічаються на обличчі, рідше на грудях і верхніх кінцівках.

Пацієнти з передбачуваною псевдолімфомою мають бути обстежені щодо можливої появи лімфоми, супутніх захворювань.

Тому лікар призначить: дерматоскопію, електронне мікроскопування, клінічні та біохімічні аналізи крові, ПЛР-діагностику, а також імуногістохімічне дослідження біоптату з патологічних вогнищ.

Більшість зарубіжних клінік мають власні лабораторії, що допомагає швидко отримати результати діагностики та розпочати лікування.

Тактика терапії визначається шляхом спільної роботи дерматолога, онколога, інфекціоніста і хірурга.

У зарубіжних клініках практикується індивідуальний підхід до терапії, а план лікування складається з кількох протоколів.

Варіанти лікування:

• хірургічне видалення;
• кріохірургія;
• кортикостероїдні препарати;
• антибіотикотерапія;
• імунотерапія;
• детоксикаційна терапія.