Лімфома

Лімфома – онкологічне захворювання лімфатичної системи. У нормі лімфатична система бере участь в обміні речовин і захисті організму від шкідливих агентів – вірусів, бактерій, грибків. Лімфома може вражати органи лімфатичної системи, а також інші тканини в усьому організмі. На долю лімфом припадає 4% від усіх форм онкологічних захворювань, і вони є третім за поширеністю видом раку серед дітей.

Лімфома піддається ефективному лікуванню на ранній стадії. Якісна діагностика дозволяє виявити незначні зміни в роботі кровотворної та лімфатичної системи до появи перших симптомів хвороби. Так можна запобігти розвитку тяжких ускладнень. Зарубіжні клініки мають профільні центри з лікування лімфоми. Щоб записатися в клініку за кордоном, залиште звернення на платформі МедТур.

Причини виникнення лімфом

Лікарі не можуть назвати достовірної причини виникнення лімфоми.

У деяких випадках шанси захворіти на лімфому вищі. Лікарі об’єднують цю групу причин у так звані фактори ризику виникнення лімфоми. До них відносять:

• вік більше 60-ти років для розвитку неходжкінської форми лімфоми і від 15 до 40 років у разі лімфоми Ходжкіна;
• Чоловіки частіше хворіють на лімфому, проте деякі підтипи хвороби трапляються переважно у жінок;
• знижений імунітет може бути причиною розвитку лімфоми. Імунодефіцит є результатом ВІЛ/СНІДу, пересадки органів і вроджених імунних захворювань, таких як ревматоїдний артрит, вовчак або целіакія;
• у пацієнтів, інфікованих вірусом Епштейна-Барр, гепатитом С або Т-лімфотропним вірусом частіше розвивається лімфома, порівняно зі здоровими людьми;
• виявлення лімфоми у близьких родичів підвищує ризик виникнення хвороби;
• вплив пестицидів та інсектицидів, прямий контакт із бензолом;
• лікування інших форм онкології за допомогою опромінення.

Як розвивається лімфома

Розвиток лімфоми пов’язаний із генетичними аномаліями в клітинах лімфатичної системи –лімфоцитах. Неправильна робота генетичного апарату клітини призводить до мутацій і появи клітин, не схожих на батьківські. Атипові злоякісні клітини схильні до підвищеного споживання енергетичних ресурсів організму, інтенсивного ділення та тривалішого життя.

Виявити приховані інфекції, що спричиняють лімфому, можна за допомогою спеціальних тестів на антитіла і фрагменти ДНК збудників. Ці дослідження доступні в сучасних лабораторіях зарубіжних медичних центрів.

Якими є симптоми лімфоми

Симптоми при лімфомі не є специфічними і можуть зустрічатися при будь-яких інших патологічних станах і захворюваннях. Найчастіша ознака лімфоми – безболісне збільшення лімфатичних вузлів.

Лімфома може бути виявлена у вигляді пухлини або ущільнення на шиї. Також лімфома часто зустрічається в пахвовій западині та паховій ділянці. Збільшення і припухлість лімфатичних вузлів зумовлена підвищеним скупченням атипових лімфоцитів у тканинах.

Лімфатичні вузли можуть збільшуватися не тільки в разі лімфоми, але і в разі будь-яких запальних процесів організму. До інших симптомів лімфоми відносять:

• кашель;
• задишка;
• підвищення температури тіла;
• підвищена пітливість у нічний час;
• невмотивована втома та відчуття слабкості;
• втрата ваги;
• свербіж шкіри.

Індивідуальні особливості організму і ступінь розвитку лімфоми можуть впливати на прояви лімфоми.

Діагностика лімфоми

Тактика лікування лімфоми залежить від її підтипу і стадії. Комплексна діагностика дозволяє визначити ступінь поширення і тип патологічних клітин. Діагностика лімфоми проходить під контролем онкогематолога. Це спеціаліст, який лікує онкологічні захворювання крові та кровотворної системи.

У разі підозри на лімфому, діагностика починається з консультації спеціаліста. Лікар-онкогематолог збере детальний анамнез, уточнить скарги та ознайомиться з історією хвороби. На підставі цих даних лікар складе план діагностики.

Лабораторні аналізи крові

Дослідження крові відіграють допоміжну роль у діагностиці лімфоми. На основі лабораторних аналізів не можна визначити наявність чи відсутність лімфоми, проте результати аналізів дають цінну інформацію про загальний стан організму. При лімфомі може спостерігатися зниження абсолютної кількості клітин крові: лейкоцитів, тромбоцитів і лімфоцитів. Це призводить до спонтанних кровотеч і частих інфекцій.

Пацієнт здає аналізи крові протягом усього лікування і в період реабілітації. Це допомагає лікарям відстежувати ефективність терапії та запобігати розвитку ускладнень.

Біопсія лімфатичного вузла

Вивчення клітин лімфатичного вузла під мікроскопом – основний спосіб визначити, чи є у пацієнта лімфома. Для отримання клітин лікар виконує біопсію. Це метод дослідження, під час якого лікар частково або повністю видаляє збільшений лімфатичний вузол. У більшості випадків, лімфатичні вузли збільшуються під час інфекцій. Лікар може призначити прийом антибіотиків і спостерігати за розмірами лімфатичного вузла. Якщо розмір вузла не змінюється або вузол продовжує збільшуватися – лікар проводить біопсію.

Якщо уражений лімфатичний вузол розташований глибоко в грудній або черевній порожнині, видалення проходить під загальним наркозом. У зарубіжних медичних центрах використовують апарати УЗД і КТ для навігації під час проведення біопсії. Це робить результати більш достовірними.

Біопсія кісткового мозку

Якщо діагноз лімфоми підтверджений, лікар призначає біопсію та аспірацію кісткового мозку, щоб визначити ступінь поширення злоякісних клітин. Кістковий мозок і шматочок кісткової тканини беруть зі стегнової кістки за допомогою тонкої голки. Процедура малотравматична і її проводять під
місцевим знеболенням.

Люмбальна пункція

Під час обстеження фахівці шукають клітини лімфоми в спинномозковій рідині. Люмбальна пункція показана за деяких підтипів лімфоми, у разі появи ознак ураження головного і спинного мозку.

Радіологічні тести

Спеціалісти використовують апарати комп’ютерної томографії, ультразвукової діагностики та магнітно-резонансної томографії для отримання високоточних зображень внутрішніх органів і тканин організму.

Радіологічна діагностика при лімфомі необхідна з кількох причин:

• визначити причини виникнення деяких симптомів – задишки, кашлю, болю;
• визначення стадії розвитку лімфоми;
• діагностика рецидиву захворювання після повного одужання;
• оцінка ефективності призначеної терапії.

Яка тривалість життя з діагнозом лімфома

Тривалість життя у пацієнтів з лімфомою залежить від кількох факторів:

• загальний стан пацієнта;
• стадія розвитку лімфоми;
• тип лімфоми;
• наявність супутніх захворювань;
• коректна і своєчасно призначена терапія.

Лікарі та вчені використовують п’ятирічну статистику виживання для визначення прогнозу тривалості життя. Для неходжкінського типу лімфом п’ятирічне виживання становить:

• 1 стадія – 84,3%;
• 2 стадія – 77,1%;
• 3 стадія – 71,1%;
• 4 стадія – 63,7%.

П’ятирічне виживання для пацієнтів зі встановленим діагнозом лімфома Ходжкіна:

• 1 стадія – 92,2%;
• 2 стадія – 94,3%;
• 3 стадія – 85,5%;
• 4 стадія – 78,5%.

П’ятирічне виживання – відносний статистичний показник. У кожного пацієнта лімфома має свій прогноз і характер перебігу. На це впливають індивідуальні особливості та призначене лікування.

Стадії лімфоми

Залежно від росту і поширення злоякісних клітин, лікар визначає стадію лімфоми:

Лімфома 1 стадії

Пухлинні клітини вражають тільки одну групу лімфатичних вузлів у будь-якій ділянці тіла і не поширюються за її межі.

Лімфома 2 стадії

Уражаються дві або більше групи лімфатичних вузлів. Уражені вузли розташовані з одного боку від діафрагми – вище або нижче.

Лімфома 3 стадії

На третій стадії розвитку лімфоми уражені лімфатичні вузли зустрічаються по обидва боки діафрагми.

Лімфома 4 стадії

Для четвертої стадії характерне ураження кісткового мозку або органів, які не належать до лімфатичної системи.

Основні типи лімфоми

Типи і підтипи лімфоми визначаються структурою пухлинних клітин, які досліджуються під мікроскопом. Лікарі виділяють понад 60 різних типів і підтипів лімфоми.

До основних груп лімфоми відносять:

• Лімфома Ходжкіна – раніше відома, як хвороба Ходжкіна. Основна відмінність лімфоми Ходжкіна від інших типів лімфом – наявність специфічних клітин Ріда-Штернберга, які визначаються під мікроскопом.
• Неходжкінські лімфоми. До цієї групи належать лімфома Беркітта, лімфобластна лімфома, анапластична великоклітинна лімфома тощо.

Кожен тип лімфоми має свій характер перебігу і тактику терапії. Тому важливо своєчасно пройти діагностику і правильно встановити тип лімфоми. Це дозволить розпочати лікування своєчасно й ефективно. Зарубіжні лікарі в клініках Німеччини, Туреччини та Ізраїлю мають найбільший досвід лікування лімфоми, оскільки в провідні медичні центри звертаються пацієнти з усього світу. Оснащення клінік дозволяє виставити діагноз з високою точністю і в короткі терміни.

Лікування лімфоми

Після проведеної діагностики та точної постановки діагнозу лікар складе план лікування відповідно до поточних потреб пацієнта. На вибір лікування впливають різні чинники:

• тип лімфоми;
• стадія патологічного процесу;
• темп росту і розвитку лімфоми;
• розмір уражених лімфатичних вузлів;
• характер наявних симптомів;
• вік пацієнта;
• загальний стан організму;
• наявність супутніх захворювань.

Активне спостереження

Деякі типи та підтипи лімфоми мають низький рівень злоякісності клітин і повільний ріст. У таких випадках лікарі вдаються до тактики активного спостереження. Пацієнт періодично відвідує лікарню для проходження амбулаторної діагностики.

Активне спостереження запобігає непотрібному лікуванню, яке може лише нашкодити пацієнту з лімфомою, що повільно росте. Це дає змогу уникнути небажаних побічних ефектів у майбутньому. Вичікувальна тактика при лімфомі не погіршує загальний стан пацієнта і не впливає на ефективність лікування в майбутньому.

Хіміотерапія

Лімфома належить до онкологічних захворювань крові. На атипові ракові клітини можна впливати за допомогою спеціальних препаратів – цитостатиків або хіміопрепаратів. Хіміотерапія зупиняє ділення атипових клітин або провокує передчасну смерть клітин лімфоми.

Препарати для лікування лімфоми діють на клітини, які перебувають у процесі ділення і не впливають на клітини, які не діляться. Хіміотерапія призначається курсами. Після кожного курсу настає фаза відпочинку. Тривалість курсу хіміотерапії та періоду відпочинку визначається індивідуально.

Спеціалісти комбінують декілька хіміопрепаратів для досягнення найкращих результатів лікування. Це пов’язано з різним типом впливу ліків на пухлинні клітини. Хіміотерапію призначають у вигляді розчинів для внутрішньовенного введення або у формі таблеток. У разі ураження головного та/або спинного мозку, хіміотерапевтичні препарати вводять у спинномозкову рідину через проколи спинномозкового каналу.

Променева терапія при лімфомі

Під час сеансу променевої терапії знищуються клітини, на які впливає радіація, що випромінюється зі спеціальних апаратів – лінійних прискорювачів. Променева терапія може бути єдиним методом лікування, якщо у пацієнта виявляється лімфома, що повільно росте, на ранній стадії.

Для інших форм лімфоми променеву терапію використовують у комбінації з хіміотерапією.

Хіміотерапевтичні препарати знищують малі вогнища пухлини, тоді як променева терапія впливає на основне вогнище скупчення ракових клітин.

Передові медичні центри Туреччини, Південної Кореї, Ізраїлю, Іспанії та Німеччини оснащені сучасними лінійними прискорювачами: Varian TrueBeam, Clinac iX, RapidArc тощо. Це дозволяє лікарям впливати на клітини лімфоми з найбільшою точністю, без пошкодження здорових клітин.

Променева терапія може бути використана для паліативної (підтримувальної) допомоги пацієнтам на пізніх стадіях лімфоми.

Трансплантація кісткового мозку при лімфомі

Якщо кістковий мозок пацієнта пошкоджений або зруйнований, лікарі проводять процедуру трансплантації клітин, під час якої пошкоджені клітини заміняють здоровими клітинами кісткового мозку

Трансплантація кісткового мозку (ТКМ) необхідна для пацієнтів, які отримують високодозову хіміотерапію. Таке лікування показане при деяких злоякісних формах лімфоми. ТКМ дає змогу використовувати комбінацію з декількох сильних хіміотерапевтичних препаратів, що знищують великі вогнища лімфоми.

Попри періоди відпочинку між курсами хіміотерапії, клітини кісткового мозку можуть мати незворотні пошкодження. У цих випадках використовують клітини донора. Така трансплантація називається алогенною. Трансплантацію власних клітин кісткового мозку називають аутологічною.

ТКМ проводять пацієнтам із лімфомою Ходжкіна та деякими формами неходжкінських лімфом високого ступеня злоякісності. Трансплантація не є основним методом лікування лімфоми і може бути застосована у разі високого ризику рецидиву захворювання, а також у випадках, якщо основне лікування не є ефективним.

Як відбувається пересадка кісткового мозку при лімфомі

Перед трансплантацією відбувається пошук донора в місцевій або міжнародній базі. Важливо, щоб донор якомога краще підходив пацієнтові. Це дозволяє уникнути реакції відторгнення трансплантата кісткового мозку. Перед проведенням пересадки пацієнту можуть призначити кілька курсів хіміотерапії, щоб знищити залишкові пухлинні клітини.

Сама процедура пересадки кісткового мозку полягає у внутрішньовенному введенні в організм пацієнта спеціального розчину, який виготовляють із попередньо отриманих і оброблених тканин донора.

Вартість трансплантації кісткового мозку при лімфомі

Трансплантація власного кісткового мозку пацієнта:

• Туреччина – $37 000;
• Ізраїль – $68 000;
• Німеччина – $160 000.

Трансплантація кісткового мозку від родинного донора:

• Туреччина – $60 000;
• Ізраїль – $135 000;
• Німеччина – $280 000;

Трансплантація кісткового мозку від неродинного донора:

• Туреччина – $120 000;
• Ізраїль – $250 000
• Німеччина – $320 000.

CAR-T клітинна терапія

У нормі білі кров’яні клітини крові – Т-лімфоцити, виконують захисну функцію і знищують атипові клітини в організмі. Ракові клітини можуть симулювати поведінку здорових клітин, виробляючи на своїй поверхні спеціальні білки, які не сприймаються Т-клітинами як ворожі.

CAR-T терапія дозволяє видозмінювати поведінку Т-клітин крові. Для цього власні клітини крові пацієнта збирають і направляють у спеціальну лабораторію. Фахівці модифікують генетичний матеріал клітини, після чого Т-лімфоцити починають розпізнавати специфічні білки на поверхні клітин лімфоми.

Після успішної модифікації клітини вирощують до необхідної кількості і вводять назад у кровотік пацієнта.

Клінічні дослідження

У деяких випадках лікування не приносить бажаного ефекту. Це може бути пов’язано з індивідуальними особливостями організму або типом лімфоми. Пацієнти можуть подати заявку на участь у клінічних дослідженнях нових препаратів, які можуть надати позитивний терапевтичний ефект.

Більшість нових методів лікування і клінічних досліджень доступні у великих міжнародних медичних центрах. Тому пацієнти обирають закордонні клініки для діагностики та лікування лімфоми на всіх стадіях.

Яка вартість лікування лімфоми за кордоном

Підсумкова вартість лікування лімфоми залежить від низки факторів:

• загальний стан пацієнта на момент діагностики та лікування;
• стадія розвитку та поширення лімфоми;
• необхідність проведення трансплантації мозку або CAR-T терапії;
• кількість сеансів променевої терапії та курсів хіміотерапії;
• план виконаних діагностичних заходів;
• країна, в якій пацієнт проходить лікування;
• рівень акредитації клініки;
• досвід лікаря.

Орієнтовна вартість діагностики та лікування лімфоми в зарубіжних клініках:

• Комплексна діагностика – від $3 500 до $7 000;
• Хіміотерапія – від $1 200 за 1 курс;
• Променева терапія – від $6 000;
• Трансплантація кісткового мозку – від $65 000;
• CAR-T клітинна терапія – від $120 000.

Розрахувати попередню вартість діагностики та лікування можна дистанційно на підставі наявної медичної документації. Залиште звернення на платформі МедТур. З вами зв'яжеться медичний координатор, який допоможе вибрати клініку і отримати попередній план лікування.

Часті запитання про лімфому

Поширені запитання

1

Чим відрізняється лімфома від лімфосаркоми?

Лімфома –це група захворювань, яка об’єднує лімфому Ходжкіна та неходжкінські лімфоми. Лімфосаркома є іншою назвою для всіх неходжкінських лімфом. Таким чином, лімфосаркома входить до загального класу злоякісних пухлин кровотворної системи.

1

Що таке лімфома Ходжкіна у дітей?

Лімфома Ходжкіна (лімфогранулематоз) – це один із видів онкологічних захворювань крові, що розвивається з B-лімфоцитів. При лімфогранулематозі під мікроскопом можна побачити особливий вид клітин – Ріда-Штернберга. Це великі клітини, які мають два ядра і нагадують «очі сови». Саме завдяки цим клітинам можна відрізнити лімфому Ходжкіна від інших лімфом.

Лімфома Ходжкіна може розвинутися в будь-якому віці, включно з дитячим, і частіше зустрічається в чоловіків.

1

Скільки розвивається лімфома?

Ріст і розвиток лімфоми багато в чому визначається її типом. Деякі лімфоми мають агресивний і злоякісний ріст протягом декількох місяців. Лімфоми, які ростуть повільно, можуть розвиватися роками або не змінюватися в розмірах, що дає змогу ефективно спостерігати за пухлиною без активного лікування.

1

Що таке лімфома 4 стадії?

На четвертій стадії лімфоми спостерігається поширення пухлинних клітин за межі лімфатичної системи. Лікарі виявляють лімфому в легенях, печінці та інших органах і системах. Якщо пухлина вражає селезінку або вилочкову залозу – четверту стадію не виставляють, оскільки ці органи є частиною лімфатичної системи.

1

Що таке лімфома шкіри?

У разі лімфоми шкіри атипові лімфоцити безконтрольно розмножуються і вражають шкірні покриви. Лімфома шкіри має той самий механізм розвитку, що й інші види лімфоми. Лімфома шкіри може розвиватися з Т і B-лімфоцитів.

Опубліковано: 22.11.2021

Оновлено: 29.06.2023

Медичний експерт:

Олександр Возняк

Медичний автор:

Ілона Байдюк

Інформація на цій сторінці перевірена медичним експертом

Лікар-онколог, аспірантка

Катерина Малярчук