Діагностика захворювань щитоподібної залози

Клінічна

Захворювання щитоподібної залози можна запідозрити за більш-менш характерними симптомами.

УЗД

На УЗД добре видно структуру щитоподібної залози, її розмір, наявність додаткових часток, вузлів, утворень і кровотік у всіх ділянках. Цей діагностичний метод не є остаточним, але з досить високою точністю дозволяє припустити те чи інше захворювання.

Лабораторна діагностика

Найчастіше зводиться до оцінки функціональної здатності щитоподібної залози за допомогою гормонів Т3 і Т4 і ТТГ (тиреотропний гормон), а також інших гормонів, таких як кортизол, пролактин, естроген, тестостерон, інсулін тощо.

Імунологічні аналізи

Визначення антитіл до рТТГ-рецепторів ТТГ.

Сцинтиграфія щитоподібної залози

Використовується для більш точної оцінки підозрілих вузлів та ділянок зі збільшеним кровотоком.

Біопсія

Береться зазвичай при підозрі на рак щитоподібної залози або у випадках, коли необхідно підтвердження або прояснення діагнозу. Проводиться під контролем УЗД спеціальним маніпулятором, не вимагає підготовки і госпіталізації.

При підозрі на злоякісне утворення використовується КТ і / або МРТ з внутрішньовенним контрастуванням

Лікування захворювань щитоподібної залози

Лікування залежить від того, яке захворювання щитоподібної залози присутнє у пацієнта.

Аутоімунний тиреоїдит (тиреоїдит Хашимото)

Це стан, при якому власна імунна система руйнує клітини щитоподібної залози. Через це виникає дефіцит гормонів Т3 і Т4. Основний метод лікування – замісна гормональна терапія, для якої надзвичайно важливо підібрати правильне дозування. Лікування ускладнень аутоімунного тиреоїдиту відбувається за допомогою глюкокортикоїдів (дексаметазон, метилпреднізолон). Іноді в складі комплексного лікування використовується імунотерапія. Дане захворювання вимагає довічного лікування, так як є хронічним.

Дифузний токсичний зоб (хвороба Грейвса-Базедова)

Це захворювання, що супроводжується виробленням антитіл до рецепторів ТТГ, через що підвищується рівень самого гормону та виникає явище тиреотоксикозу. При цьому у пацієнтів спостерігається підвищена емоційна лабільність, субфебрильна температура, схуднення при підвищеному апетиті, гарячі шкірні покриви, збільшення розмірів очного яблука (екзофтальм).

Специфічним маркером є антитіла до рТТГ. Лікування полягає в прийомі антитреоїдних препаратів (тіразол, мерказоліл) або терапії радіокативним йодом, в окремих випадках потрібне хірургічне втручання.

Токсична аденома щитоподібної залози

Це доброякісна пухлина щитоподібної залози, що сама виробляє гормони щитоподібної залози та викликає гіпертиреоз, а також призводить до зниження функції протилежної частки щитоподібної залози. Добре візуалізується на УЗД. До методів лікування токсичної аденоми відносять радіоактивний йод та операцію зі збереженням протилежної частки. У таких випадках можливе повне лікування.

Рак щитоподібної залози

Становить близько 1% від все онкологічних захворювань. Буває:

• медулярний;
• волікулярний;
• папілярний;
• анапластичний.

Перші 2 типи раку мають відносно сприятливий прогноз. Провідні зарубіжні лікарі лікують рак щитоподібної залози за допомогою променевої терапії або терапії радіоактивним йодом та операцією по видаленню всієї щитоподібної залози або (в окремих випадках на ранніх стадіях половини залози) з або без видалення лімфатичних вузлів шиї.

Після видалення щитоподібної залози пацієнти довічно отримують замісну гормональну терапію. Хіміотерапія використовується вкрай рідко. Таргетна терапія застосовується, основні препарати: Кабозантиніб, Сорафеніб, Вандетаніб.