Діагностика та лікування за кордоном за протоколами Американського онкологічного товариства 2020

Як діагностують саркому за кордоном?

Діагностика саркоми складається з кількох послідовних етапів. Перш за все, пацієнт проходить консультацію та огляд у профільного фахівця. Іноземні пацієнти, в більшості зарубіжних клінік, проходять консультацію і подальше лікування у професорів і завідувачів відділень. На первинній консультації лікар збирає анамнез і уточнює фактори ризику.

На наступному етапі пацієнту призначають інструментальні методи досліджень:

• Рентгенографія дозволяє візуалізувати пухлину, на підставі чого лікар вибудовує подальший план діагностики. Додатково можуть провести рентгенографію грудної клітки, щоб виключити поширення пухлини в легені.
• Комп’ютерна томографія проводиться у випадках, якщо лікар підозрює наявність саркоми м’яких тканин у ділянці грудної клітки, черевної порожнини або заочеревинного простору. Також за допомогою КТ візуалізують вогнища поширення пухлини в легені, печінку та інші органи. КТ-сканування може бути використане для проведення біопсії.
• МРТ (магнітно-резонансна томографія) дає лікарям уявлення про масштаби і поширення пухлини в інші тканини, а іноді навіть тип тканини, з якої вона складається (наприклад, кістка, жир або м’яз). МРТ дає більш повне уявлення про пухлину під час діагностики головного, спинного мозку, кінцівок порівняно з КТ.
• Ультразвукова діагностика саркоми проводиться безпосередньо перед біопсією, щоб відрізнити пухлину від кісти – капсули, яка заповнена рідиною. Це дослідження не є обов’язковим, якщо раніше проводилося КТ або МРТ.
• ПЕТ/ПЕТ-КТ у пацієнтів із підозрою на саркому проводять рідко, проте іноді є корисним дослідженням, якщо лікар припускає поширення пухлини, проте не знає, в яку конкретно ділянку. ПЕТ-КТ сканує все тіло і показує ділянки метастазування саркоми.

На останньому, заключному етапі, пацієнту проводять біопсію.Під час біопсії лікар за допомогою тонкої голки витягує невелику частину пухлини. Після цього пухлину розглядають під мікроскопом і проводять дослідження, щоб відрізнити саркому від доброякісної пухлини або непухлинного утворення.

Як лікується саркома?

Лікування саркоми — комплексний процес, який складається з декількох етапів. План лікування складається індивідуально залежно від стадії захворювання, типу саркоми і локалізації пухлини.

Основні методики лікування сарком:

• Хірургічне видалення пухлини
• Хіміотерапія
• Променева терапія
• Терапія спрямованої дії (імунотерапія)
• Імунотерапія

Один з інноваційних напрямів лікування раку — імунотерапія. Її сенс полягає в стимулюванні власних захисних механізмів пацієнта для боротьби з пухлиною. Імунотерапія ефективна і при лікуванні саркоми. Зазвичай її призначають у комбінації з іншими видами терапії на ранніх стадіях захворювання, а також під час лікування метастатичної саркоми. На сьогодні Американське управління з нагляду за медикаментами (FDA) схвалило такі препарати: деносумаб, пазопаніб, оларатумаб, таземетостад.

Хірургічне лікування саркоми

Мета хірургічного лікування саркоми — повне видалення пухлини. Зазвичай видаляють утворення і 1-2 см здорових тканин навколо пухлини. Це проводиться для того, щоб переконатися, що пухлинні клітини не залишилися. Після видалення пухлини, під мікроскопом розглядають краї видаленого утворення. Якщо по краях видалених тканин виявляються ракові клітини, це означає, що є ймовірність, що не всю пухлину було видалено. У такому разі лікарі можуть провести повторну операцію і призначити хіміо- або радіотерапію. Якщо ж краї видаленого утворення чисті й пухлинні клітини не виявлені — операція може бути єдиним необхідним методом лікування.

У разі розташування пухлини в черевній порожнині або в ділянці голови та шиї хірург не завжди може видалити всю пухлину разом із зоною здорових тканин, адже поруч із саркомою можуть розташовуватися життєво важливі органи, судини та нерви. У такому разі проводять часткове видалення пухлини або перед операцією призначають курс радіотерапії та терапії цитостатичним препаратом іматинібом.

«Золотим стандартом» оперативного лікування саркоми в зарубіжних клініках є органозберігальна операція без ампутації кінцівки (limb-sparing surgery). Для заміни видаленої тканини можна використовувати тканинний трансплантат або імплантат. За цим етапом може слідувати променева терапія.

У разі розростання або метастазування пухлини питання про операцію вирішується індивідуально. Видалення саркоми в такому разі може не нести користі для хворого. У деяких ситуаціях, наприклад у разі метастазування саркоми в легені, можливе видалення всіх вогнищ оперативним шляхом із подальшим призначенням додаткової терапії.

Терапія спрямованої дії

Таргетна терапія —один із нових напрямків у лікуванні онкології, який використовують лікарі в зарубіжних клініках для комплексного лікування саркоми. На відміну від хіміотерапії, препарати спрямованої дії працюють вибірково, з тими частинами пухлинних клітин, які відрізняються від здорових. Дія таргетних препаратів спрямована на блокування ділення, росту і взаємодії ракових клітин. Основні таргетні препарати для лікування саркоми — пазопаніб (вотрієнт) і таземетостад (тазверик).

Терапія спрямованої дії використовується як самостійний метод, якщо хірургічне лікування неможливе, так і в комбінації з хіміопрепаратами.
У комплексному лікуванні саркоми за кордоном також застосовуються й інші таргетні препарати:

• регорафеніб (стиварга);
• сорафеніб (нексавар);
• сунітиніб (сутент);
• ларотректиніб (вітракві);
• ентректиніб (розлітрек).

Хіміотерапія

Під час хіміотерапії саркоми лікарі зазвичай призначають комбінацію протипухлинних препаратів. Найчастіше використовують іфосфамід (іфекс) і доксорубіцин (адріаміцин), як найбільш ефективні препарати.

Зарубіжні онкологічні центри, що мають великий досвід у проведенні хіміотерапії, використовують ізольовану гіпертермічну хіміотерапію Isolated limb perfusion (ILP). Лікарі застосовують її у випадках, коли пухлина розташована в одній із кінцівок. У цьому випадку, кровотік може бути ізольований і в уражену кінцівку вводять підігріту хіміотерапію. Фахівці призначають ІГХ, коли неможливо провести операцію або перед операцією, щоб пухлина зменшилася в розмірах.

Радіотерапія

Як правило, лікарі призначають радіотерапію після проведення операції з видалення саркоми. Це називається ад’ювантна радіотерапія. Вона необхідна для видалення залишкових ракових клітин, які могли залишитися після операції. Радіотерапію призначають після 1-1,5 місяців після операції, після повного загоєння післяопераційної рани. Неоад’ювантна радіотерапія — це опромінення пухлини до операції. Вона використовується, щоб зменшити розміри пухлини і покращити прогноз після операції.
Радіотерапія також використовується як самостійний і єдиний метод лікування, коли операція не може бути проведена за станом здоров’я пацієнта.

У лікуванні саркоми використовують такі методи радіотерапії:

• Зовнішня променева терапія — найбільш часто використовуваний метод. Зазвичай, променева терапія триває кілька тижнів, до 5 днів поспіль. У зарубіжних клініках найчастіше використовують установки променевої терапії з модульованою інтенсивністю (IMRT). Це допомагає краще сфокусувати випромінювання на пухлині та зменшити пошкодження здорових тканин.
• Протонна терапія — новий метод променевої терапії, під час якого використовують потоки протонів, а не рентгенівські промені. На даний момент не було доведено більшої ефективності протонної терапії порівняно із зовнішньою променевою терапією.
• Інтраопераційну променеву терапію використовують як додатковий метод лікування. Одноразова велика доза випромінювання спрямовується в розкриту операційну рану. Опромінення направляють таким чином, щоб не зачіпати здорові тканини. Інтраопераційна променева терапія призначається разом зі звичайною променевою терапією, яку пацієнт проходить після повного відновлення.
• Брахітерапія або внутрішня променева терапія використовується як незалежний метод променевої терапії або в комбінації з іншими методами. Хірурги поміщають гранули з радіопрепаратом у пухлину або поруч із пухлиною за допомогою системи тонких трубок.

Абляційна терапія

Абляційна терапія передбачає використання електрики для нагрівання ракових клітин, заморожування пухлини за допомогою холодних розчинів і ультразвуку для пошкодження структури пухлини.