Дзвінки для України
Дзвінки для Європи
Дзвінки для США
Перша у світі успішна трансплантація сечового міхура була проведена 4 травня 2025 року в Медичному центрі Рональда Рейгана при Університеті Каліфорнії в Лос-Анджелесі (UCLA). Пацієнтом став 41-річний Оскар Ларраінзар, який втратив сечовий міхур і обидві нирки через онкологічне захворювання та хронічну ниркову недостатність. Після операції в пацієнта відбулося значне покращення функції нирок, що дозволило йому припинити діаліз. Це перша в історії успішна трансплантація сечового міхура, яка створює нові можливості для лікування важких уражень цього органа.
Операція тривала 8 годин і складалася із трансплантації сечового міхура та нирки від померлого донора. Хірурги, Індербір Гілл (Inderbir Gill) з Університету Південної Каліфорнії (USC) та Німа Насірі (Nima Nasiri) з UCLA, працювали над можливістю проведення такого втручання понад 4 роки, проводячи дослідження на тваринах і померлих донорах. Хоча перші результати багатонадійні, довгострокова ефективність трансплантованого сечового міхура та тривалість імуносупресивної терапії залишаються невідомими. Команда хірургів планує продовжити клінічні випробування, щоби краще зрозуміти потенційні ускладнення та допомогти більшій кількості пацієнтів із серйозними захворюваннями сечового міхура.
Зараз клініцисти застосовують реконструкцію або заміну сечового міхура (неоцистопластика) – хірургічні методи, які використовують після цистектомії (видалення міхура), найчастіше за онкозахворювань. Рак сечового міхура є одним із найпоширеніших злоякісних новоутворень сечових шляхів: у всьому світі рівень захворюваності становить 10,1 на 100 000 у чоловіків і 2,5 на 100 000 у жінок. Метою операцій є відновлення здатності до накопичення та виділення сечі, а також збереження якості життя пацієнта. До найпоширеніших методів належать ортотопічна неоцистопластика та ілеокондуїт.
Під час ортотопічної неоцистопластики створюють новий міхур із фрагмента тонкої або товстої кишки, який з’єднують з уретрою. Головна перевага методу – можливість сечовипускання природним шляхом. До недоліків належить ризик нетримання сечі, необхідність самокатетеризації, а також неможливість проведення втручання в деякої групи пацієнтів, переважно жінок. Ілеокондуїт – це відведення сечі через сегмент клубової кишки, який виводиться на передню черевну стінку; сеча збирається в зовнішній мішок. Метод є досить успішним завдяки простоті, швидкій реабілітації та надійності. Недоліками є потреба в постійному використанні мішка для сечі та психологічний дискомфорт у пацієнтів.
Будь ласка, оцініть роботу МедТур