Хвороба Альцгеймера і колоректальний рак: несподіваний зв’язок

У мишей у моделі хвороби Альцгеймера, яким вводили канцерогенні препарати, рідше розвивався колоректальний рак.

Учені стверджують, що знайшли перший експериментальний доказ зворотної залежності між колоректальним раком і хворобою Альцгеймера

Дослідники-епідеміологи помітили, що у людей із хворобою Альцгеймера багато поширених видів раку розвиваються рідше, ніж у населення загалом, і що люди з певними видами онкологічних захворювань також мають нижчий ризик розвитку хвороби Альцгеймера. Ці спостереження привернули увагу вчених, але доказів того, чому ці зв’язки виникають, не було. Тепер автори дослідження стверджують, що знайшли експериментальні докази, які підтверджують зворотну залежність між хворобою Альцгеймера та колоректальним раком.

Хоча цьому явищу приділяють дедалі більше уваги, «молекулярні механізми, що лежать в його основі, залишаються незрозумілими», – написав у своєму звіті Shunjiang Xu (Шуньцзян Сюй), патофізіолог із Хебейського медичного університету, який очолював дослідження. «Саме тому ми провели це дослідження».

Спочатку вчені вводили мишам азоксиметан і декстран сульфату натрію, які використовуються для індукування колоректального раку в мишей. У результаті дослідники виявили, що у гризунів із когнітивними порушеннями, подібними до хвороби Альцгеймера, рак товстої кишки розвивався рідше, ніж у здорових мишей. Дослідники назвали це експериментальним доказом зворотної залежності між двома захворюваннями.

Вчені також звернули увагу на те, що миші, використовувані як модель хвороби Альцгеймера, яким пересаджували кал від здорових мишей, втрачали явний захисний ефект від колоректального раку. Цей результат дозволив припустити, що причиною такого явища може бути незбалансованість мікробіома кишечника.

Подальший аналіз показав, що у мишей з моделлю хвороби Альцгеймера і людей з легкими когнітивними порушеннями рівень бактерій, що належать до роду Prevotella, був вищим, ніж у контрольних групах. У пацієнтів із колоректальним раком рівень бактерій роду Prevotella був нижчим, ніж у людей без когнітивних розладів.

У здорових мишей, яких годували ліпополісахаридами із зовнішньої мембрани бактерій Prevotella, спостерігалися ознаки зниження когнітивних здібностей. Коли ці миші отримували канцерогенні препарати, пухлини в них розвивалися рідше і були меншими, ніж у контрольних мишей. Автори припустили, що ліпополісахариди, отримані з бактерії Prevotella, можуть бути відповідальними як за розвиток когнітивного згасання, так і за формування у мишей стійкості до кишкового запалення. Ця стійкість може також перешкоджати розвитку колоректального раку, пишуть дослідники. Вони підкреслили, що для підтвердження отриманих результатів необхідні подальші дослідження.

«Існує зворотна кореляція. Але дослідники не докладали жодних узгоджених зусиль, щоб дійсно вивчити це на молекулярному рівні», – сказав Donald Weaver (Дональд Вівер), хімік-технолог і клінічний невролог з Університету Торонто, який не брав участі в цій роботі.

Вівер додав, що ця робота може дати корисну інформацію для вчених, які в майбутньому захочуть впливати на мікробіом у терапевтичних цілях.

«Найменше ми хочемо розробити методи боротьби з онкологічними захворюваннями, які, по суті, стимулюватимуть деменцію», – сказав Вівер. «Краще розуміння молекулярних тонкощів цієї зворотної кореляції матиме велике значення для зусиль з розробки ефективних терапевтичних засобів у майбутньому».