Міома матки (ММ) — це доброякісне гормонозалежне новоутворення м’язового шару матки (міометрія). Пухлина куляста, добре обмежена і виникає переважно в репродуктивному віці.

Точна причина невідома. Однак, кожна фіброміома розвивається з єдиної клітини, яка мутує і активно ділиться, утворюючи вузлик.

Доведено, що природа міоми матки багатофакторна і пов’язана з:

• генетичними змінами та спадковим фактором. Шанс захворіти на ММ у жінок, чиї сестри і мати страждають на це захворювання, вищий на 33%,
• дисгормональними порушеннями жіночих статевих гормонів,
• пошкодженнями на рівні хромосом,
• формуванням вогнищ запалення в міометрії, викликаних урогенітальними інфекціями.

До факторів ризику появи ММ відносять:

• дітородний вік, відсутність вагітності, пізні пологи, аборти, викидні,
• спадковість,
• ожиріння,
• ранній початок менструацій, пізня менопауза,
• замісна гормональна терапія постменопаузи,
• естрогенові оральні контрацептиви,
• дефіцит вітаміну D,
• зловживання алкоголем,
• інфекції сечостатевої системи.

Знижують ризик утворення ММ:

• вагітність і пологи. Що більше пологів, то нижча ймовірність виникнення пухлини,
• прийом прогестинових оральних контрацептивів,
• особливості харчування: споживання зелених овочів, фруктів, особливо цитрусових.

Зазвичай утворюється у жінок дітородного віку і регресує після настання менопаузи.

• 20-40% — у репродуктивному віці,
• 60% — у період менопаузи.

Рідко з’являється до статевого дозрівання і в постменопаузі.

За розташуванням:

• Міоми тіла матки:
  • інтрамуральні (75%) – у товщі міометрія,
  • субсерозні, або підчеревні (15%) — на поверхні матки, росте в бік черевної порожнини,
  • субмукозні, або підслизові (5%) — у порожнині матки.
• Міоми шийки матки: передні; задні; центральні; бічні.
• Інтралігаментарні міоми, або міжзв’язкові – в районі зв’язок матки.

За кількістю: поодинокі, множинні.

За розмірами:

• Малі — до 2 см,
• Середні — 2,1-6,9 см,
• Великі — 6,9-10 см,
• Гігантські — >10 см.

У 65% ММ проходить безсимптомно.

За інших обставин прояви залежать від кількості міоматозних вузлів, їхнього розташування та розміру. Характерні симптоми:

• Порушення менструального циклу: патологічні маткові кровотечі, що призводять до анемії.
• Прояви, пов’язані з тиском на сусідні органи — часті позиви до сечовипускання, застій сечі, закрепи.
• Болі внизу живота.
• У разі великих вузлів — труднощі запліднення, неправильне положення плода в матці, передчасні пологи.

Для життя не становить небезпеки. Рідко перероджується в злоякісну форму (0,3-0,7%).

Діагноз ставиться лікарем на основі скарг, гінекологічного огляду і пальпації нижньої частини живота.

Основний і найбільш оптимальний метод виявлення фіброміоми — ультразвукове дослідження. Зарубіжні спеціалізовані клініки, що мають необхідне обладнання, проводять УЗД (3D, 4D) одночасно з ехогістерографією (введенням контрастної рідини в порожнину матки і маткових труб), що допомагає дізнатися розташування, розміри пухлини і встановити взаємозв’язок з навколишніми тканинами.

КТ, МРТ використовуються не так широко, через високе променеве навантаження.

У більшості випадків хірургічне лікування не потрібне. Використовують вичікувальну тактику з регулярними гінекологічними оглядами.

Тяжкість симптомів, розмір і кількість пухлин, а також бажання зберегти здатність до дітонародження відіграють важливу роль у виборі конкретного методу лікування.

Існують такі види терапії:

• Медикаментозна — для зменшення симптомів або як передопераційна підготовка.
• Хірургічна — гістеректомія (видалення матки), міомектомія (видалення вузла зі збереженням матки), гістерорезектоскопія (часто для видалення субмукозних фіброміом).
• Променева — емболізація маткових артерій і МРТ-ФУЗ-абляція.

Високоінтенсивна фокусована ультразвукова абляція під контролем МРТ – новий безопераційний і безпечний спосіб лікування ММ. Зарубіжні фахівці рекомендують провести це дослідження жінкам, які не планують народжувати, але бажають зберегти матку.

Регулярне обстеження у гінеколога 1 раз на 6-12 місяців гарантує:

• своєчасне виявлення ММ,
• підбір індивідуальної тактики ведення хвороби,
• відсутність ускладнень,
• покращення якості життя.

Зустрічається рідко, у 0,2-2% випадків. Характер і розташування вузлів певним чином позначається на перебігу вагітності та появі негативних наслідків.

Можливі ускладнення ММ під час вагітності та пологів:

• викидні або передчасні пологи,
• гіпоксія плоду,
• неправильне розташування плода,
• слабка або надмірно сильна родова діяльність,
• маткові кровотечі та загроза розриву матки.

Жінкам із подібними випадками необхідно проводити часті огляди, профілактику невиношування, діагностику стану плода і вагітної. Також контролювати рівень гемоглобіну. Використовують УЗД, КТГ, гормональну терапію.

На терміні 36-37 тижнів потрібно госпіталізувати вагітну, для того щоб виробити план ведення пологів.